ПРОЯВИ ГІПЕРМОБІЛЬНОСТІ СУГЛОБІВ СЕРЕД ЖІНОК ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ЗРІЛОГО ВІКУ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ПОСТАВИ

Анотація

Актуальність теми дослідження. Дисплазія сполучної тканини часто не є захворюванням, а особливим станом, за якого особи не мають явних відхилень від норми у фізичному та психологічному розвитку, але відрізняються підвищеною гнучкістю та пластичністю. Дисплазія сполучної тканини є супутником вроджених аномалій розвитку організму, що призводять до зниження функціонального стану, обумовлюють виникнення патології опорно-рухового апарату, внутрішніх органів, що впливає на рівень адаптаційних можливостей організму. Однією з найбільш розповсюджених ознак дисплазії сполучної тканини є гіпермобільність суглобів. Мета статті полягає у визначенні проявів гіпермобільністі суглобів серед жінок першого періоду зрілого віку з різними типами постави. Методи. Теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури, фотознімання та візуальний скринінг стану біoгеoметричного профілю постави, клінічні ознаки гіпермобільністі суглобів діагностувались за критеріями Р. Beighton, методи математичної статистики. Результати роботи. Вивчення окремих проявів гіпермобільності суглобів серед жінок першого періоду зрілого віку показало, що згинання тулуба вперед було найпоширенішим типом гіпермобільності. У цьому підрозділі ми досліджуємо прояви гіпермобільності суглобів серед жінок першого періоду зрілого віку (25-34 роки) з різними типами постави: нормальна, кругла спина та сколіотична постава. Аргументом у доказі того, що факт порушення тісно пов’язаний з гіпермобільністью суглобів, було застосування методу класифікації CHAID, результатом якого стало побудоване дерево рішень Висновки.Встановлено, що близько третини досліджуваних жінок (30,6%) мали помірно виражене перевищення фізіологічної норми гіпермобільності суглобів, всі вони характеризувалися порушенням постави. Найпоширенішим типом гіпермобільності було згинання тулуба вперед (33,3%). Також високий рівень гнучкості спостерігався у суглобах пальців та кистей (19,4%–22,2%). Пасивне перерозгинання в ліктьовому суглобі правої та лівої руки понад 10° спостерігалося у 13,9% та 11,1% жінок відповідно. Найменш поширеним було пасивне перерозгинання в колінному суглобі (5,6%–8,3%). Доведено, що гіпермобільність суглобів тісно пов’язана з порушенням постави, що підкреслює необхідність систематичного контролю за станом суглобів та забезпечення відповідної фізичної активності для підтримки здоров'я під час занять оздоровчим фітнесом з цими категоріями жінок.