Анотація
Метою статті є висвітлення історичних умов та духовних витоківсучасного суніто-шиїтського конфлікту в арабських країнах. Методологія дослідженняґрунтується на поєднанні загально-наукових, спеціально – історичних та міждисциплінарнихметодів дослідження з урахуванням принципів, неупередженості, системності, історизму, людино центризму та науковості. Наукова новизна полягає у спробі автора розкритиосновні історичні та духовно-догматичні витоки сучасного суніто-шиїтського конфлікту всучасних арабських країнах з метою його майбутнього вирішення. При написанні статті, нами було залучено широке коло джерел наукової літератури та історичних джерел, зокрема Корану та Суни. Висновки. Суніто-шиїтський конфлікт має глибокі історичні корені і сягає другої половини VII століття. Саме тоді відбувається розкол ісламу на дві гілки сунітів ішиїтів. Принципова розбіжність між цими напрямами полягає у різному ставленні до основнихдогматичних засад ісламського віровчення. Так, суніти закликають неухильно додержуватисяКорану і Суни. В свою чергу шиїти ж вводять в духовну традицію, на додаток до Корану і Суни, легенди і вислови халіфа Алі (Ахбар) та вчення про імамів – духовних керівників громади. На сьогоднішній день є цілком очевидним, що нинішні догматичні відмінності міжсунітами і шиїтами не є суттєвими, що закладає підвалини для вирішення суніто-шиїтських суперечностей на рівні основних догматів ісламського віровчення.
Посилання
Hoyland, R. (2001) Arabia and the Arabs: From the Bronze Age to the coming of Islam. London and New York, 30 p.
Аляутдинов, Ш. (2001). Путь к вере и совершенству. 2-е изд., М. 250 c.
Асанбаев, М. (2009) Аравийские монархии : общество, власть и государство. Алматы: Казахстанский центр гуманитарно-политической конъюнктуры, 208 с.
Бартольд, В. (2002). Работы по истории ислама и Арабского халифата. М., 790 с.
Бибикова О.(2019) КОРАН. Универсальная научно-популярная энциклопедия Кругосвет. https://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/religiya/KORAN.html
Большаков О. (2000) История Халифата. В 4 томах. Том 1. Ислам в Аравии (570-633 гг.). Восточная литература РАН. М., 99 с.
Большаков О. (2000) История Халифата. В 4 томах. Том 2. Ислам в Аравии (570-633 гг.). Восточная литература РАН. М., 67 с.
Грюнебаум Г. (1988) Классический ислам: Очерк истории, 600–1258гг. .М.,570 с.
Еремеев Д. (1990) Ислам: образ жизни и стиль мышления. М. : Политиздат. 288 с.
Ихсаноглу Э. (2013) Исламский мир в новом веке. Организация Исламского сотрудничества. М. : ИВ РАН, 416 с.
Кепель Ж. (2004) Джихад: Экспансия и закат исламизма. М.: Ладомир, 468 с.
Коран ( 2018) Перевод смысла ятов и их краткое толкование. Киев, Ассоциация мусульман Украины. 919 c.
Крымский А. (1904) Об источниках и пособиях для истории Мухаммада. М. 593 с.
Лари Сайид Муджтаба Мусави.(1999) Основные положения ислама. Лекции по мусульманской догматике. Баку. 465 с.
Латигін Н.(2016) «Іслам: шлях крізь віки». К.:Київський Національний торгово-економічний університет, 360 с.
Миркина З. (1995) Великие религии мира. М., 384 с.
Сейранян Б. (2013) Становление государственности аравийских монархий (исторический аспект и модернизационные тенденции). М.: Институт востоковедения РАН, 180 с.
Соловьёв В. (1991) Магомет. Его жизнь и религиозное учение. Алма-Ата, 285 с.
Шейх Усман аль-Хамис. (2012) Период из исламской истории от кончины Пророка до гибели Хусайна в 61 г.г. Алма-Ата: Третье русское издание Издательский дом Свет Ислама, 313 с.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2022 Максим Ходжін