Актуальні проблеми фізичного виховання та методики спортивного тренування

Науковий журнал

№ 4 (2024)
Сучасна система спортивного тренування та проблеми її вдосконалення

Вплив різних типів взаємодії як фактор успішності спільної діяльності спортивних команд

Войтенко Сергій
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Біографія

Опубліковано 2024-12-26

Ключові слова

  • групова взаємодія, групові ролі, спільно-взаємопов’язаний тип, спільно-індивідуальний тип, спільно-синергічний тип, спільно-послідовний тип

Як цитувати

Вплив різних типів взаємодії як фактор успішності спільної діяльності спортивних команд. (2024). Актуальні проблеми фізичного виховання та методики спортивного тренування, 4, 51-66. https://doi.org/10.31652/3041-2463/2024-4-5

Анотація

Актуальність. Дослідження якісних показників спільної діяльності спортивних команд із різним типом взаємодії є актуальною проблемою спортивної науки та практики. Свідченням того є розширення кількості командних видів спорту, що ініціюється міжнародними спортивними федераціями. Як результат – збільшення представництва командних видів змагань у програмах Ігор літніх і зимових Олімпіад, чемпіонатах світу, континентальних першостей тощо. Мета дослідження дослідити вплив різних типів взаємодії на якісні показники спільної діяльності спортивних команд і виявити психологічні та соціальні фактори, що сприяють підвищенню ефективності командної роботи в умовах змагальної діяльності. Матеріал та методи дослідження. Аналіз і узагальнення наукової та методичної літератури; педагогічне спостереження; анкетування, психодіагностичне тестування спортсменів; методи математичної статистики (аналіз середніх величин, ранжування, непараметричний дисперсійний аналіз (Н-критерій Крускала-Уоліса). У досліджені взяло участь 325 спортсменів віком від 13 до 41 років, різної кваліфікації, серед них 260 чоловіків та 65 жінок. Результати дослідження. Здійснено порівняльний аналіз якісних показників спільної діяльності групової самооцінки, групової організованості, групової ідентичності, групової взаємодії, групової суб’єктності, групових ролей, групової ефективності спортивних команд із різними типами взаємодії. За ранжуванням середньостатистичних даних встановлено рейтинг спортивних команд із різним типом взаємодії. Найвищу суму рангів (19) отримали команди з типом взаємодії спільно-синергічний (СС), тоді як найнижчі показники (11) зафіксовано у командах з типом спільно-взаємопов’язаний (СВ). Проміжні значення рангів отримали команди з типами взаємодії спільно-індивідуальний (СІ) – 18 та спільно-послідовний (СП) – 12 рангів. Висновки. У командах СС індивідуальні зусилля спортсменів та оцінка дій партнерів створюють сприятливий фон для розвитку цілісного групового ресурсу. Цей тип взаємодії є найбільш чутливим до дій партнерів, що позитивно впливає на сумарну ефективність і груповий результат. Натомість, спортсмени команд СВ відчувають таку спільність найменше.

Посилання

  1. Вознюк, Т. В. (2007). Інформативна значущість окремих психомоторних показників для оцінки ефективності змагальних дій кваліфікованих баскетболісток. Молода спортивна наука. 3, 78-82.
  2. Вознюк, Т. В., Богуславська, В. Ю., & Перепелиця, М. О. (2023). Програмування тактичної підготовки в хокеї на траві: теоретичний аспект. Phusical Culture and Sport: Scientific Perspektive, 1, 115-121. DOI: http://doi.org/10.31891/pcs.2023.1.18
  3. Войтенко, С. М. (2022). Засоби регуляції спільної діяльності спортивних команд: монографія. Вінниця: ВДПУ.
  4. Войтенко, С. М. (2017). Психолого-педагогічні засоби регуляції спільної діяльності спортивних команд із різним типом взаємодії: автореф. дис. … канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01; ЛДУФК. Львів.
  5. Войтенко, С. М. (2018). Порівняльна характеристика показників групової самооцінки і взаємодії спортивних команд спільно-взаємопов’язаного типу взаємодії. Фізична культура, спорт та здоров’я нації: зб. наук. пр. Житомир, 6,116-122.
  6. Войтенко, С. М., Поліщук, В. М., & Чуйко, В. (2022). Відмінності мотивації до успіху і уникнення невдач у спільних діях футболістів 16–17 років. Фізична культура, спорт та здоров’я нації: зб. наук. пр. Вінниця, 13(32), 143-151
  7. Гринь, О. Р. (2015). Психологічне забезпечення та супровід підготовки кваліфікованих спортсменів: навч. посіб. Київ: Олімпійська література
  8. Колосов, А. Б., & Войтенко, С. М. (2014). Психометрична адаптація опитувальника групової ефективності спортивної команди. Актуальні проблеми фізичної культури і спорту, 32 (4),46–51.
  9. Коробейніков, Г. В., Приступа, Є., Коробейніков, Л., & Бріскін, Ю. (2013). Оцінювання психофізіологічних станів у спорті: [Монографія]. Львів: ЛДУФК.
  10. Костюкевич, В. М., Врублевський, Є. П., Вознюк, Т. В. [та ін.] (2017). Теоретико-методичні основи контролю у фізичному вихованні та спорті: монографія. Вінниця: ТОВ «Планер».
  11. Костюкевич, В., & Коннов, С. (2022). Взаємозв’язок показників фізичної, функціональної та технічної підготовленості висококваліфікованих хокеїстів на траві у змагальному періоді макроциклу. Фізична культура, спорт та здоров’я нації зб. наук. пр., 13(32), 175-187. DOI: 10.31652/2071-5285-2022-13(32)-175-187
  12. Кульчицька, І., Дідик, Т., Поляк, В., Колосова, О., & Квасниця, О. (2020). Удосконалення фізичної підготовленості легкоатлетів-спринтерів у річному макроциклі. Фізична культура, спорт та здоров’я нації: зб. наук. пр., 9(28), 224-230. DOI: 10.31652/2071-5285-2020-9(28)-224-230
  13. Bandura, A. (1997). Self-efficacy: The exercise of control. New York: Freeman and Company.
  14. Belbin, R. M. (2010). Management teams: Why they succeed or fail (3rd ed.). Butterworth-Heinemann.
  15. Hackman, J. R. (2002). Leading teams: Setting the stage for great performances. Harvard Business School Press.
  16. Kostiukevych, V. (2019). Model indicators of collective interactions of highly qualified football players during the game. Health, Sport, Rehabilitation, 5(4), 33-40. https://doi.org/10.34142/HSR.2019.05.04.04
  17. Kostiukevych, V., Vozniuk, T., Perepelytsia, M., Bohuslavska, V., Voitenko, S., & Svirshchuk, N. (2024). Expert assessment of competitive activities of highly qualified field hockey players. Slobozhanskyi Herald of Science and Sport, 28(3), 122-130. https://doi.org/10.15391/snsv.2024- 3.004
  18. Kolosov, A., Voitenko, S., Kostiukevych, V., Vozniuk, T., Perepelytsia, M., Nataliia Svirshchuk, N., & Tamara Chernyshenko, T. (2022). Comparative Performance of Soccer Teams of Different Age Groups. Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ, 22(2), 242-248. https://doi.org/10.17309/tmfv.2022.2.14
  19. Schein, E. H. (1985). Organizational culture and leadership. Jossey-Bass.
  20. Weick, K. E. (1995). Sensemaking in organizations. Sage Publications.
  21. West, M. A., & Anderson, N. (1996). Innovation in top management teams. Journal of Applied Psychology, 81(6), 680-693.