Евфемістичні медійні практики трансляції дипломатичних повідомлень під час російсько-української війни 2022-2025 рр.

Анотація

У статті проаналізовано медійні практики евфемізації дипломатичних повідомлень періоду Війни за Незалежність України. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією дипломатичної та медійної комунікації в умовах повномасштабної війни, коли мова стає не лише інструментом інформування, а й простором боротьби за інтерпретації, легітимацію рішень і формування суспільної думки, де евфемізація виступає як засіб збереження міжнародної солідарності, пом'якшення трагічних реалій та легітимізації складних політичних рішень. У дослідженні використано дискурс-аналіз дипломатичних виступів і медійних новинних репортажів, метод контент-аналізу цитат і їх медійного подання, порівняльний аналіз медійних текстів і дипломатичних джерел, узагальнення для опрацювання теоретичних джерел, метод контекстуального аналізу для виокремлення евфемізмів і виявлення процесу евфемізації, а також метод класифікації для структурування найпоширеніших прийомів евфемізації дипломатичних повідомлень. Встановлено, що евфемізація дипломатичних повідомлень у період Війни за Незалежність України є системною мовнопрагматичною стратегією, яка функціонує на перетині дипломатичного та медійного дискурсів й істотно впливає на формування суспільних уявлень про війну. Аналіз корпусу дипломатичних заяв, виступів Президента України, українських дипломатів і їх медійної трансляції засвідчив домінування лексичних, синтаксичних і прагматичних прийомів евфемізації, спрямованих на пом'якшення, абстрагування та нейтралізацію прямих номінацій війни, насильства й політичної відповідальності. З'ясовано, що дипломатичний дискурс послідовно використовує номіналізацію, безособові конструкції та узагальнені формули для зниження агентності й уникнення прямого називання агресора, що відповідає нормам інституційної дипломатичної комунікації та стратегіям продуманої амбівалентності. Українські медіа, ретранслюючи ці повідомлення, здебільшого відтворюють евфемізовані формули без змін, тим самим інституалізуючи їх як звичну модель говоріння про війну. Виявлено два рівні евфемізації: первинний - у дипломатичному мовленні, та вторинний - у медійному представленні, де евфемізми закріплюються через заголовки, цитування й редакційні інтерпретації.