ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА- СУЧАСНА ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Abstract

Вітчизняний і зарубіжний досвід теорії і практики дистанційного навчання(ДН)
підтверджує в цілому актуальність і новизну напрямів дослідження, наближує нас до поняття
сутності ДН як одного із способів одержання освіти, побудованої на використанні
специфічних освітніх технологій, що базуються на сучасних методах навчання, технічних
засобах передачі інформації, інформаційних та телекомунікаційних технологіях.
Процес інформатизації суспільства є одним з найбільш значущих глобальних процесів
сучасності. Жодна із сфер сучасного життя не залишилася поза впливом інформаційних
технологій. Інформаційне суспільство виробляє велику кількість різноманітної інформації,
яка надходить до людини з джерел різного ступеня надійності, а тому пошук, критична
оцінка, структурування, робота з інформацією- це стратегічне знання, яким повинна
володіти кожна людина для орієнтації в інформаційному просторі і створення свого власного
уявлення про оточуючий світ[1, с.121-127]. Нові інформаційні технології впливають і на
нашу освітню культуру. Якщо раніше мінімальний рівень культури передбачав як
обов’язкові навички читання і письмо, то тепер мінімальний рівень віртуальної культури
передбачає як обов’язкові навички прочитання і створення гіпертекстових документів.
Сьогоднішня культура все більше(на жаль!?) стає культурою екрана і все більшу частину
серед екранів займають монітори персональних комп’ютерів.