Булаєштське /мала|йеш/ ‘глід, Crataegus laevigata’ як результат ранньої румуно-буковинської взаємодії

Анотація

Більше як 15 років тому до наукового обігу введено булаєштське /мала^|йеш/ ‘глід, Crataegus laevigata’. Цей фітонім є нетривіальним румунізмом у говірці булаєштських українців Молдови. Проте цей румунізм так і не став предметом спеціального наукового аналізу, який би дав змогу з’ясувати умови його появи в говірці булаєштських українців, і, власне, його вихідне румунське джерело. Саме це й робить наше дослідження актуальним. Отож мета статті полягає в тому, щоб детально проаналізувати контекст виникнення булаєштського румунізму /мала^|йеш/ ‘глід, Crataegus laevigata’ і встановити його вихідне румунське джерело й обставини формування фітоніма на румунському ґрунті, а також його подальшого запозичення булаєштською говіркою. Отже, булаєштське /мала^|йеш/ ‘глід, Crataegus laevigata’ утворене від румунського mălai ‘просо звичайне, Panicum miliaceum’ за допомогою румунського демінутивного суфікса -eș. Однак навіть звернення до власне румунських даних – вихідного румунського фітоніма – не дало змоги виявити джерело булаєштського /мала^|йеш/. Основним терміном, що позначає глід у румунській мові, є păducel. В українських говорах прямої аналогії булаєштського /мала^|йеш/ теж не виявлено. Проте в деяких буковинських говірках (Заставна, Кіцмань, Сторожинець, Новоселиця) відомі фітоніми малай, малаєць, малайок – і саме зі значенням ‘глід, Crataegus oxyacantha’. Також у чотирьох селах в ареалі центральноподільських говірок зафіксовано фітоніми ^|кашка-ма^|лашка, мама^|личка ‘глід одноматочковий, Crataegus monogyna Jacq’. Незважаючи на їхню очевидну нерівнозначність і булаєштському /мала^|йеш/ ‘глід’, і надпрутсько-буковинському малай, малайок, малаєць ‘т.с.’, очевидно, що у своїй етимології назви пов’язані з тим самим румунським mălai. Отже, перед нами специфічна булаєштсько-буковинська паралель – відсутня, що важливо, навіть у гуцульських говірках (також найближче споріднених булаєштській говірці). І деякі факти дозволяють припустити, що і поява булаєштського /мала^|йеш/ ‘глід’, і виникнення надпрутсько-буковинського малай, малайок, малаєць ‘т.с.’ були частиною загального епізоду історії булаєштських українців і носіїв надпрутсько-буковинських говорів, і це було пов’язано саме з Буковиною. Насамперед зауважимо, що семантика основної румунської назви глоду păducél супроводжується в румунській народній традиції суттєвими негативними конотаціями, які, припускаємо, мали перешкоджати перенесенню значення mălai на глід. Справді, етимологія румунської назви глоду păducél пов’язана з латинським (і румунським) словом, що означає ‘воша’. І в румунській народній традиції поширене повір’я, що той, хто їсть плоди глоду, наповниться вошами. Молдова входить саме в зону, де для номінації глоду використовують фітонім păducél. Тобто відповідно до зони поширення в народній свідомості негативних конотацій, пов’язаних із цим фітонімом. Припускаємо, що перенесення назви проса на глід було можливим лише в деяких досить вузьколокальних зонах румунського мовного простору, де ставлення до глоду було іншим, а саме таким же позитивним, як і до проса. І це, уважаємо, були окремі зони Карпат, де глід, в умовах, малопридатних для землеробства, міг активно використовуватися принаймні як частковий замінник зернових. Зауважимо, що саме Прикарпаття (включно з Буковиною) входить до ареалу такого виду глоду, як ‘глід український, Crataegus ucrainica’. Його плоди, розміром 11–13 мм у діаметрі, практично вдвічі більші, ніж плоди глоду звичайного, Crataegus laevigata (7–10 мм у діаметрі). Це, очевидно, істотно употужнювало його харчову привабливість для людини. Ураховуючи викладені факти, припускаємо з високою долею вірогідності, що булаєштське /мала^|йеш/ ‘глід, Crataegus laevigata’ виникло саме в надпрутсько-буковинський період історії булаєштських українців у регіоні Надпрутської Буковини внаслідок узаємодії з однією групою румунського населення.