Федір Редько: від директора київської школи до наркома освіти України
pdf

Ключові слова

Народний комісаріат освіти УРСР, нарком освіти Ф. Редько, педагогіка, початкова і середня школа, директор школи, УРСР, політичні репресії, вища школа, радянська система освіти, Західна Україна

Як цитувати

Виговський, М. (2021). Федір Редько: від директора київської школи до наркома освіти України. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія, 37, 54-62. https://doi.org/10.31652/2411-2143-2021-37-54-62

Анотація

Стаття висвітлює основні етапи професійно-трудової і політичної діяльності шостого наркома освіти радянської України Федора Андрійовича Редька у 20–30-х рр. Мета статті. Залучити і проаналізувати невідомі джерела, виявити відмінності постаті Ф. Редька серед шести наркомів освіти міжвоєнного періоду, враховуючи, що четверо з них були партійними функціонерами, а двоє останніх прийшли з освітніх установ. Методологію дослідження становлять загальнонаукові методи (структурно-функціональний, аналізу і синтезу), науково-історичні (порівняльний, історичної біографістики). Події і явища розглядаються з позиції історизму, об’єктивності. Частково використано статистичні методи. Наукова новизна. Уперше залучено невідомі архівні документи, які стосуються раннього етапу біографії Ф. Редька, його соціального походження, а також політичної та педагогічної діяльності до призначення на посаду наркома освіти. Висновки. Зазначено, що політична характеристика Ф. Редька була бездоганною: жодної участі у антирадянських рухах і партіях. Селянин за соціальним походженням. У 20-х рр. він займався пропагандою ідей більшовизму в освітніх і культурних закладах, мав вищу педагогічну освіту. Він належав до нової партійно-радянської номенклатури в УРСР, а стара була репресована. Директор київської школи став наркомом освіти. Феномен номенклатурного призначення у роки великого терору. Його кандидатуру обрав і «затвердив» абсолютно оновлений склад політбюро ЦК КП(б)У, тобто молоде покоління українських радянських діячів. Вони не критикували генеральну лінію партії, не належали до опозиції, не підтримували опонентів Сталіна, цілком погоджувалися з його внутрішньою і зовнішньою політикою. Освітянин Ф. Редько виконував функції політичного комісара радянської системи освіти другої половини 20-х рр. Соціальне походження і максимальне дотримання ідеологічних принципів зберегли його від репресій. Нарком освіти Ф. Редько займався реформуванням вищої і середньої школи в Україні, радянізацією нової системи у приєднаних до УРСР західних областях. Посада наркома освіти була політичною, відтак його діяльність відбувалася у системі координат більшовицької ідеології. Він був її пропагандистом і свідомим прихильником.
pdf

Посилання

Борисов, М. (1937). Потурають націоналістам. Комсомолець України. 30 жовтня.

Брауде, Т. (1934). Країні – висококваліфікованих педагогів. Комсомолець України. 21 жовтня.

Гашмаділов, Г. (1936). Щодня піклуватися про молодого вчителя. Комуніст. 4 січня.

Голод... (2002). Голод 1932–1933 років на Черкащині. Документи і матеріали. Черкаси, 224 с.

Голод... (1990). Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. К.: Політвидав, 605 с.

Голод... (2003). Голод 1932–1933 років в Україні: причини і наслідки. К.: Наукова думка, 886 с.

Горбачов, Я. (1937) Буржуазні націоналісти в ролі педагогів. Більшовик. 7 квітня.

Затонський, В. (1937). До іспитів у політехнічній школі. Вісті ВУЦВК. 21 квітня.

Збори вчителів... (1936). Збори вчителів столиці. Комуніст. 12 квітня.

Знищити... (1936). Знищити наслідки псевдонауки педології до кінця. Комсомолець України. 27 серпня.

Каневський, Л. (1937). Перші підсумки атестації учителів. Чорноморська комуна. 8 квітня.

Класовий ворог... (1934). Класовий ворог в стінах Уманського педтехнікуму. Молодий пролетар. 4 березня.

Кравчук, Л. В. (2017) Суспільно-політичні та соціально-економічні трансформації на Тернопільщині (вересень 1939 – червень 1941 рр.). Тернопіль: ТДМУ, 600 с.

Лікарчук, І. Л. (2002). Міністри освіти України: В 2-х т. Т.1. (1917–1943 рр.). Монографія. Київ: Видавець Ешке О. М., 328 с.

Лозицький, В. С. (2005). Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991). Київ: Генеза, 368 с.

Марочко, В. І., Хілліг, Г. (2003). Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929–1941). Київ: Науковий світ, 302 с.

Марочко, В. І. (2019). Олександр Довженко: Зачарований Десною. Київ: Парлам. Вид-во, 576 с.

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Авторське право (c) 2021 Наукові записки Віницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія

Завантаження

##plugins.themes.healthSciences.displayStats.noStats##