Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Метою праці є висвітлення структури та владних повноважень Вінницької міської управи як виконавчого органу місцевого самоврядування у 1880–1892 рр. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні спеціально-історичних (історико-типологічного, історико-системного) і загально-наукових методів, а саме аналізу, синтезу та узагальнення. Дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у висвітленні маловідомих сторінок історії діяльності вінницької міської управи через аналіз архівних документів, переважна більшість яких уперше введена автором до наукового обігу. Висновки. Наприкінці ХІХ століття місто Вінниця досягає значного розвитку в економічній, демографічній та гуманітарній сферах. Зростання цих аспектів міського життя пов’язують із реформами міського самоврядування 1870 та 1890 років. Феодальний фундамент дореформеного міського врядування, значна централізація, а також заплутана система законів спричиняли перешкоди в роботі місцевих органів. Усі ці недоліки була покликана вирішити зініційована згори міська реформа. Проте від реформованих органів держава очікувала не лише покращення міського простору, а й виконання загальноімперських функцій. Саме тому, називаючи управління містами «громадським управлінням», держава намагалася применшити роль та значення цих органів у політичній системі Російської імперії. Під громадським управлінням розумілось передусім виконання доручень громади та обґрунтовувався посилений контроль за діяльністю самоврядних структур з боку адміністрації. Та все ж, на прикладі аналізу структури та повноважень Вінницької міської управи, можна стверджувати, що вона була самоврядним органом, що користувався значною автономією. Це підтверджує як порядок її утворення, так і широке коло визначених законом прав та повноважень. Ефективних результатів у своїй роботі означені органи досягли насамперед у галузі освіти, громадської опіки, медичного обслуговування, поліпшенні стану доріг, розбудові міського простору.
Посилання
Горбачов, В. П. (2008). Міська реформа 1870 року в Україні. Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, Міжнародна асоціація істориків права, 320 с.
Гринзовский, А. М. (2014). Медицинская полиция как междисциплинарная комплексная государственная доктрина сохранения общественного здоровья в ХVIII – начале ХХ века. Актуальні проблеми сучасної медицини, 2, С. 4–9.
ДАВіО – Державний архів Вінницької області.
Єсюнін, С. М. (2015). Міста Поділля у другій половині XIX – на початку XX ст. Хмельницький: Мельник А. А., 334 с.
Кароєва, Т. Р. (2016). Бюджет повітового міста як індикатор його розвитку (на прикладі Вінниці 1880–1916 рр.). Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Історія. Вип. 24. 163–168. https://doi.org/10.31652/2411-2143-2016-24-163-168
Кароєва Т., Мідяна І. (2020). Гласні вінницької міської думи за городовим положенням 1892 р. Вінничина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження: матеріали ХХХІ Вінницьк. всеук. наук.-іст. краєзнав. конф., присвяч. 30-річчю з дня проголошення Декларації про державний суверенітет України (сс. 83–93). Вінниця.
Кароєва, Т. Р. (2018). Історія має право сподіватися від міста Вінниці блискучого майбуття... Вінниця: Нілан-ЛТД, 204 с.
Мельничук, О. Ф. (2001). Адміністративний апарат та органи місцевого самоврядування на Поділлі у другій половині XIX століття: (дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень). Вінниця, 192 c.
Нардова, В. А. (1984). Городское самоуправление в России в 60-х – начале 90-х гг. XIX в. Правительственная политика. Ленінград: Наука, 257 с.
ПСЗ (1874). Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Т. XLV, Ч.1: Санкт-Петербург, 897 с.
Шандра, В.С. (2016). Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVIII – початок ХХ ст.). Київ: Інститут історії України НАН України, 345 с.
Шандра, В.С. (2017). Цехова і реміснича управа як міщанські органи станового самоврядування українських міст ХІХ – початку ХХ ст. Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст., (26), 142–155.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2022 Дмитро Щербанюк