Особливості формування цифрової компетентності здобувачів освіти в технічних університетах

Анотація

У статті розглянуто особливості формування цифрової компетентності студентів технічних університетів у контексті цифровізації вищої освіти. Акцентовано увагу на необхідності інтеграції цифрових інструментів у навчальний процес та розвитку здатності здобувачів освіти ефективно застосовувати сучасні інформаційно - комунікаційні технології для розв’язання професійних завдань. Проаналізовано структуру цифрової компетентності, визначено її ключові компоненти та окреслено підходи до організації освітнього процесу в технічному університеті з урахуванням міждисциплінарності, цифрової безпеки, критичного мислення й етичного використання інформації. Уточнено зміст поняття «цифрова компетентність» у співвідношенні з терміном «інформаційно - комунікаційна компетентність» та визначено рівні її сформованості. Кожен рівень описано через змістові характеристики і дидактичні форми оцінювання. Обґрунтовано, що цифрова компетентність є особистісно - суб’єктним надбанням, яке формується в результаті синтезу індивідуального досвіду, саморозвитку та активної діяльності здобувача освіти. Як умову ефективного розвитку цифрової компетентності запропоновано конструювання персонального освітнього середовища студента, яке розглядається як динамічний конструкт ресурсів глобальної мережі Інтернет. Вибір та систематизація таких ресурсів потребує сформованих цифрових навичок, критичного мислення та вміння використовувати відкриті освітні платформи. Побудова персонального освітнього середовища забезпечує можливість набуття знань, умінь і навичок на всіх рівнях цифрової компетентності та сприяє адаптації майбутніх фахівців до вимог сучасного ринку праці. Практичне значення результатів полягає у розробленні рекомендацій для модернізації освітнього середовища технічних університетів і посилення цифрової підготовки здобувачів освіти. Запропоновані підходи можуть застосовуватися у створенні навчальних програм, виборі дидактичних стратегій та організації самостійної діяльності студентів. Отримані висновки є корисними для викладачів і адміністрації закладів вищої освіти при формуванні стратегій цифрової трансформації університетів. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні емпіричної бази щодо рівня цифрової компетентності студентів різних спеціальностей та розробленні інтегрованих моделей цифрового освітнього середовища. Це сприятиме підвищенню якості підготовки фахівців технічного профілю та розвитку інноваційної вищої школи.