Українські автосемантичні іменники в пейзажних описах природи як параметр художньої прози та авторського мовлення

Анотація

В основу дослідження, указаного в назві статті, покладено науково обгрунтоване українськими мовознавцями вчення про поділ слів на повнозначні / неповнозначні та про суттєві особливості повнозначних словоназв денотатів у розрізі міжрівневої категорії «автосемантизм / синсемантизм повнозначного слова». У статті описано основні поняття-терміни (ключові слова), використані в дослідженні й уживані в статті. В інтерпретації терміноназв головну увагу приділено дискусійним тлумаченням, зокрема в ракурсі розширеного використання різних підходів і критеріїв. Орієнтуючись на пейзаж та кваліфікацію цієї словоназви-терміна в тлумачних словниках української мови, аналіз і виклад статті зосереджено на природі. Із обмежених джерел художньої прози дібрано й проаналізовано суцільні фрагменти пейзажних описів із дотриманням відповідної кількості іменникових автосемантичних слів, уживаних письменниками. Усі висловлені автором міркування, які безпосередньо стосуються розв'язання поставлених завдань, проїлюстровано реченнями (рідше - словами), указаними в джерельній базі статті. Подано короткий опис методики математичного аналізу як складової статистики, що використано в наших дослідженнях, орієнтованих на міжрівневу категорію «автосемантизм / синсемантизм повнозначного слова» та статистичні параметри авторського мовлення. У зміст статті уведено приклади про рослинний і тваринний світ як зразки, що надають природі України неповторності й своєрідності, на що так мальовничо й оригінально відгукуються прозаїки, зокрема в пейзажних описах природи рідного краю. У статті процитовано висловлювання науковців щодо кількісної складової в параметрії досліджуваних одиниць українського дискурсу. На основі дослідження, результати якого коротко представлені в статті, поглиблено концептуальні засади вивчення українського слова, що грунтуються на поєднанні якісно-кількісних показників: долученні до якісних (традиційних ознак) також їхніх кількісних виявів у прозовому варіанті художнього тексту (описі пейзажу) українського дискурсу. Доведена відносна істина мовознавчої науки про те, що вивчення ознак автосемантичних словоназв предметних денотатів у пропонованому аспекті має важливе теоретичне й практичне значення, оскільки доповнює, оновлює й поглиблює тлумачення їхньої лінгвальної сутності, закономірностей утворення, функціонування й розвитку, зв'язку мови з мисленням, розширює знання про їхній текстотвірний потенціал та теорію й практику представлення мовних одиниць у ролі параметрів стилю й авторського мовлення.