Традиційний родильний текст подолян: атрибутивний і кількісний коди обрядового тексту

Анотація

Родильний обряд подолян розглянуто як лінгвокультурний текст, побудований на єдності персонажного, акціонального, атрибутивного, вербального, кількісного й анатомічного кодів. Об'єднує їх усі лінгвокультурний центр родильного тексту – мотив Долі, який прочитується в мотивації обрядодій, залученні конкретних учасників на окремих етапах обряду, використанні різних атрибутів та словесних формул, що супроводжують традиційний родильний обряд подолян. Стаття присвячена етнолінгвістичному аналізу подільського родильного тексту крізь призму ключових лінгвокультурних ідей, репрезентованих у термінології атрибутивного й кількісного кодів обрядового тексту. Формують кожний код обрядового тексту широкий корпус проаналізованих номінацій, більшість із яких є автохтонними, слов’янськими за походженням. Дослідження виконано на діалектному матеріалі, зібраному в 62 н.пп. Вінницької області експедиційним методом. У роботі також застосовано загальнонаукові (аналізу та синтезу, порівняння, описовий метод) та власне лінгвістичні методи: текстологічний (контекстуальний аналіз), порівняльно-історичний і метод компонентного аналізу. Установлено, що звичаєві настанови в подільському лінгвокультурному родильному тексті, зафіксовані на досліджуваній території, є виявом архаїчних уявлень наших предків про анімізм навколишнього світу: вода, дерева, земля, предмети й рослини наділені якостями живих істот, а тому здатні транслювати людині свої властивості, контактуючи з нею. Число – одна з важливих категорій у міфопоетичному образі світу, а тому в народній культурі – об’єкт символізації та оцінки: переслідуючи матримоніальні цілі, наші пращури активно дотримувалися парності дій, предметів у родильному обряді. Спільність структурних елементів родильного обряду подолян, його номінацій із відповідними елементами у слов’ян або ж навіть ширше – європейців свідчить про його архаїчність, табуїзованість, відносну консервативність. З огляду на це подальші студії цього предмету мають широкий евристичний потенціал для встановлення українсько-інослов’янських  зв’язків у площині ономасіології, етимології та етнології.