Розвиток української військової термінології в умовах сучасної війни: джерела, механізми творення та виклики стандартизації

Анотація

Сучасна лінгвістика приділяє значну увагу дослідженню національної специфіки функціонування спеціалізованих термінологічних систем, серед яких військова термінологія посідає особливе місце як ключовий елемент професійної комунікації, історичної пам'яті та стратегічної культури. Пропоноване дослідження спрямоване на поглиблене вивчення мовних і перекладацьких механізмів формування й функціонування української військової термінології в умовах збройної агресії та євроатлантичної інтеграції. Основну увагу зосереджено на виявленні структурно-семантичних особливостей, джерел поповнення, шляхів уніфікації та проблем перекладу військових понять, що мають визначальне значення для забезпечення точності нормативних документів, оперативної взаємодії та міжнародної сумісності. Дослідження здійснено крізь призму корпусного аналізу, термінологічного моделювання та історико-діахронного підходу, що дозволяє простежити еволюцію лексики від козацької доби й періоду русифікації до етапу пострадянської українізації та впровадження стандартів НАТО. Особливу увагу приділено проблемам полісемії, інтенсивних англомовних запозичень, варіативності перекладу та когнітивно-культурних бар'єрів, які впливають на сприйняття і тлумачення термінів у професійному та публічному дискурсі. Проаналізовано відмінності між офіційними документами, міжвідомчими нормами та медійним ужитком, що призводять до семантичної фрагментації й ускладнюють міжвідомчу комунікацію. У статті запропоновано модель гармонізації військової термінології з міжнародними стандартами, яка охоплює створення міжвідомчої електронної термінологічної платформи з багатомовними відповідниками та маркуванням рівня нормативності, упровадження методичних рекомендацій для перекладачів, журналістів і офіцерів зі стратегічних комунікацій, а також регулярний корпусний моніторинг для відстеження і стандартизації нових термінів. Отримані результати дають змогу ідентифікувати чинники, що зумовлюють варіативність термінотворення, та запропонувати практичні механізми їх упорядкування, спрямовані на забезпечення однозначності, точності й ефективності використання військової термінології в офіційній, науковій та міжнародній комунікації.