Мовно-естетична репрезентація образу сонцев поезії Євгена Маланюка

Анотація

У статті здійснено функціонально-семантичний аналіз образних структур із назвою небесного світила «сонце», які зафіксовані в поетичних текстах Є. Маланюка і є компонентами його індивідуальної картини світу. Виявлено й схарактеризовано актуальні для ідіостилю автора асоціативно-образні зв’язки названої номінації, простежено механізми її лінгвоестетизації в тропеїчних структурах – епітетних, метафоричних, порівняльних. Ці структури диференційовано за змістотвірними й експресивно- виражальними параметрами. Відзначено активне індивідуально-авторське оновлення асоціативно-образних зв’язків аналізованої номінації «сонце» в поетичних текстах Є. Маланюка. Указано, що перспектива дослідження пов’язана з потребою поглибленого вивчення семантико-асоціативного потенціалу номінації «сонце» і – ширше – назв небесних світил у поетичних текстах та встановлення закономірностей їхнього контекстного образно- естетичного й експресивного розвитку в ідіостилях українських авторів.