Відновлення соціальної інфраструктури і матеріально-побутове забезпечення залізничників Вінницької магістралі у 1944-1945 рр.

Анотація

Метою статті є аналіз відбудовчих процесів у соціальній сфері на залізничному транспорті, на матеріалах  історії Вінницької залізниці, шляхи якої де повністю, де частково, обслуговували територію,  підприємства, суб’єкти сільськогосподарського виробництва  Вінницької, Кам’янець-Подільської (нині Хмельницької), Житомирської, Київської  областей  після  їхнього звільнення  радянською армією у 1943-44 роках. Об’єкт  дослідження виходить за регіональні рамки і дозволяє проектувати процеси, що відбувалися в межах одного суб’єкта господарювання та на інших залізницях в регіонах України. Дана стаття є спробою пошуку ефективних методик дослідження соціальної історії краю. Методологія дослідження базується на джерелознавчих прийомах, принципах об’єктивності, історизму, аналізу і узагальнень. Наукова новизна полягає  у введенні в науковий обіг нових джерел, фактів з соціальної історії Вінниччини і Вінницької залізничної магістралі як окремого, великого суб’єкта господарювання, який був ключовим елементом економіки Поділля. Висновки. Матеріальні втрати залізничного транспорту в масштабах України були значними – більше 10 млрд. карбованців. Збитки  Вінницької магістралі склали більше 340 млн. карбованців. На відновлення зруйнованого війною народного господарства держава виділила лише сім відсотків від суми збитків, яких зазнала Україна внаслідок війни і окупації. Логічно, що за таких умов першочергово відбудові підлягали залізничні колії, вузлові станції, підприємства. На залізничників випав великий тягар проблем і випробувань, подолання яких потребувало не лише відбудови виробничої, а й соціальної сфери транспорту. Як засвідчують архівні документи, не після завершення кривавої німецько-радянської війни, а одночасно з відбудовою основних засобів залізничної галузі було розпочато відновлення соціальної сфери.