Abstract
The purpose of research is the study of the legal status of the Orthodox parish clergy on the example of the Kyiv diocese in the 19th – early 20th centuries. Methodological base of research is represented by general historical methods (analysis, synthesis, generalization) and the principles of objectivity, historicism and scientificity. Scientific novelty consists in a complex analysis of peculiarities of the legal position of the Orthodox parish clergymen in the 19th – early 20th centuries. Conclusions. The government of the Russian Empire was taking measures to improve the legal status of the parish clergy (exemptions from paying taxes, military conscription; the abolition of corporal punishment; the permission not to use their houses for the stay of military units and the accommodation of soldiers, officers; the absence of land tax). The clergy turned into an isolated social group because of the government policy. The children of clergymen were required to be enrolled in theological educational institutions, the principle of replacing church positions was hereditary, marriages were usually concluded between people of the same stratum, the clergymen were subject to a separate church court. The priests’ refusal of being the part of a spiritual social group was difficult and unprofitable. Meanwhile, it became not easy to be ordained for representatives of other strata. In accordance with the law of 1869, the isolated status of the clergy was liquidated. That step was one of the instruments of the russification of Ukraine. The government got the opportunity to employ children of the clergy in administrative positions in the places, where there was a shortage of Russian officials. Despite juridical liquidation of the isolation of a social group, the overwhelming majority of children of clergymen and church workers continued their education at theological institutions. At the same time, the number of children of clergymen being oriented on the church-free career chose to study at secular institutions of education. The proportion of learners from other strata gradually increased at the institutions of theological education. However, the isolation of a social class was preserved.
References
Боярчук, А. (2016). Православне духовенство Волині: особливості формування (кінець ХVIII – перша половина XIX ст.). Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 46, 87–91.
В-нов, А., Антонов, В. (1882). Памятная книжка Киевской епархии: историко-статистические сведения об учреждениях духовного ведомства Киевской епархии, статистические списки церквей епархии и общие статистические сведения по всем сторонам епархиальной церковно-религиозной жизни. Киев: Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, VI, 128, 262 с.
Всеподданнейший отчет обер-прокурора Святейшего Синода по ведомству православного исповедания за 1910 год. (1913). Санкт-Петербург: Синодальная типография, Х, 338, 131 с.
Всеподданнейший отчет обер-прокурора Святейшего Синода по ведомству православного исповедания за 1914 год. (1916). Петроград: Синодальная типография, Х, 328, 144 с.
Высочайшие награды. (1894). Киевские епархиальные ведомости, 4, 45.
Высочайшие повеления и распоряжения Святейшего Синода. (1862). Киевские епархиальные ведомости, 24, 197–205.
Высочайшие повеления и распоряжения Святейшего Синода. (1865). Киевские епархиальные ведомости, 22, 201–208.
Высочайшие повеления и распоряжения Святейшего Синода. (1869). Киевские епархиальные ведомости, 12, 70–77.
Епархиальная хроника. (1903). Киевские епархиальные ведомости, 25, 657–667.
Законы о состояниях. Свод законов Российской империи. Том девятый. (1857). Санкт-Петербург: Типография ІІ отделения собственной Е. И. В. Канцелярии, 477, 88 с.
Записка о состоянии Киевской духовной семинарии за 1882–83 учебный год. (1883). Киевские епархиальные ведомости, 23, 473–476.
Захарченко, Є. Ю. (2015). Родина парафіяльного священника Харківської єпархії у ХІХ – на початку ХХ ст. : дис. … канд. іст. наук : 07.00.01. Харків, 213 с.
Знаменский, П. (1873). Приходское духовенство в России со времени реформы Петра. Казань: Университетская типография, 851 с.
Історія релігії в Україні. Православ’я в Україні. Т. 3. (1999). Київ: Український центр духовної культури, 560 с.
Калашников, С. В. (1893). Сборник законов и форм о наградах. Харьков: Типография И. М. Варшавчика, Х, 142 с.
Киевская епархия в 1878 г. (1879). Киевские епархиальные ведомости, 7, 2–7.
Козлинский, С. (1904). Больное место. Киевские епархиальные ведомости, 23, 544–547.
Крыжановский, Е. М. (1890). Очерки быта южно-русского сельского духовенства в ХVІІІ в. Собрание сочинений. Т. І. Киев: Типография О. В. Кульженко, 391–439.
Кузнець, Т. В. (2006). Православне духовенство Уманщини ХІХ – початку ХХ століття. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 607 с.
Меша, В. Г. (2008). Правовий статус духовенства України другої половини ХІХ століття. Вісник Східноукраїнського національного Університету імені Володимира Даля, 11 (129), 167–172.
Миротворцев, В. В. (1880). Меры правительства к преобразованию быта православного белого духовенства, в царствование государя императора Александра ІІ. Казань: Типография Императорского Университета, 43 с.
На сколько (1869). На сколько настоятельно было, в видах обрусения Юго-Западного края, открытие детям православного духовенства путей к обеспечению своего существования на всех поприщах гражданской деятельности? Киевские епархиальные ведомости, 13, 467–479.
Надтока, Г. М. (1998). Православна церква в Україні 1900–1917 років: соціально-релігійний аспект. Київ: Знання, 271 с.
Несколько цифр по статистике Киевской епархии. (1884). Киевские епархиальные ведомости, 18, 803–807.
Правительственные распоряжения. (1871). Киевские епархиальные ведомости, 14, 139–140.
Распоряжения и извещения епархиального начальства. (1885). Киевские епархиальные ведомости, 9, 400–408.
Распоряжения и извещения по епархии. (1886). Киевские епархиальные ведомости, 19, 879–884.
Распоряжения Святейшего Синода. (1868). Киевские епархиальные ведомости, 5, 53–64.
Рункевич, С. Г. (1901). Русская церковь в ХІХ веке. Санкт-Петербург: Типография А. П. Лопухина, 232 с.
Святненко, А. В. (2009). Правове становище Православної церкви на Правобережній Україні (І половина XIX ст.). Культура народов Причерноморья, 162, 134–137.
Семенчук, О. О. (2013). Священицькі родини Уманщини (ХІХ – початок ХХ ст.). Умань: Видавничо-поліграфічний центр «Візаві», 240 с.
Указы Св. Прав. Сѵнода. (1876). Киевские епархиальные ведомости, 2, 6–11.
Устав духовных консисторий. (1843). Санкт-Петербург: Синодальная типография, 134, 56 с.
ЦДІАК – Центральний державний історичний архів України, м. Київ.
Шугальова, І. М. (2011). Правовий статус та матеріальне становище духовенства Правобережної та Західної України наприкінці ХІХ – в першій чверті ХХ століття (за матеріалами польських архівів). Історичний архів. Наукові студії, 6, 68–71.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Copyright (c) 2023 Віталій Тацієнко