Abstract
The purpose of the research is to reconstruct the preparation process of B. Barvinsky's doctorate, to analyze the content of the work and to find out the peculiarities of its reception. The research methodology is based on the application of principles (objectivity, historicism, holism) and methods (generalization, analysis and synthesis, comparison, genetic, psychological and typological) of historiographic research. The scientific novelty of the article consists in an attempt to comprehensively analyze the issues related to the preparation, defense and reception of B. Barvinsky's first monograph. Conclusions. The reconstruction of the process of preparation and discussion of B. Barvinsky's doctoral thesis allows us to fully understand the research temperament of the young scientist. First of all, his perseverance and determination in mastering knowledge and skills were noted as necessary grounds for understanding the era of the Ukrainian Middle Ages, which the young man was fascinated by. Secondly, it pointed out the ambition of the beginning historian, who persistently sought his path in Ukrainian studies, in consciously choosing the extremely complex and controversial figure of Sigismund Kęstutaitis as the subject of his doctorate. The thesis development required long archeographic searches and intensive analytical work. Thirdly, B. Barvinsky demonstrated considerable research courage, and sometimes audacity, in attempts to undermine theses established by the historiographical tradition. And although his hypotheses were mostly not supported by colleagues, they encouraged professional self-reflection among Lithuanian studies scholars. Despite the generally critical perception of B. Barvinskyi's first monograph, the scholars praised the archeographic and historiographical work carried out by the young scientist and his persistence in rethinking the political biography of Sigismund Kęstutaitis. The result was the successful promotion of the doctoral work and the acquired authority of the talented medievalist. This allowed B. Barvinsky to become a prominent figure in Galician historiography, whose representatives performed an important public mission of rethinking the key phenomena of the medieval era of Central-Eastern Europe from the point of view of Ukrainian historical interest.
References
Prochaska, A. (1906). [Recenzja]. Barwińskij Bohdan: Zygimunt Kiejstutowycz, wełykij kniaź litowsko-ruskij (1432 do 1440). Żowkwa 1905 str. 169. Kwartalnik historyczny, XX, 339-345.
Барвінський, Б. (1905). Жиґимонт Кейстутович – великий князь литовско-руский (1432–1440 рр.). Історична монографія. Жовква. 169 с.
Барвінський, Б. (1907). Заява. Руслан, 208, 3.
Барвінський, Б. (1913). Кілька документів і заміток до часів вел[икого] князів Свитригайла і Жигимонта Кейстутовича. Записки НТШ, СХV, С. 3-7.
Барвінський, Б. (1927). Др Юліян Целевич (23. ІІІ. 1843—24. ХІІ. 1892). Його наукова діяльність на полі української історіографії і етнографії в світлі давніших та новіших дослідів. Львів. 334 с.
Бучинський, Б. (1907a). Новійші праці по історії вел. кн. Литовського в XV віці. Записки НТШ, LXXV, 138-145.
Бучинський, Б. (1907b). Кілька причинків до часів вел[икого] князя Свитригайла (1430 -1433). Записки НТШ, LXXVI, 117–142.
Грушевський М. С. (2021). Щоденник (1902–1914 рр.): У двох томах. Т. 1 (1902–1907) / Упоряд., вступна стаття, коментарі С. Панькова. Київ: ІУАД ім. М. С. Грушевського НАН України. 544 с.
Грушевський, М. (1899). Наукове Товариство імени Шевченка і його діяльність в 1898 р. Записки НТШ, XXVII, 3-7.
Грушевський, М. (1902). Рецензія: Богдан Барвіньский — З’їзд галицкого князя Данила з угорским королем Белею IV в Прешбурзї 1250 р. (історично критична аналїза). Записки НТШ, L, 12-13.
Грушевський, М. (1907). Злобна напасть. Діло, 246, 1.
Грушевський, М. (1993). Історія України-Руси. Київ : Наук. думка. 535 c.
Мирош, В. (2023a). Богдан Барвінський та Львівський університет: становлення історика. Актуальні питання гуманітарних наук, 60-3, 20-27. https://doi.org/10.24919/2308-4863/60-3-3
Мирош, В. (2023b). Співпраця Богдана Барвінського із «Записками НТШ» на початку ХХ ст.: проблематика та рецепція. Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія Історія, 12/54, 71–85. DOI: https://doi.org/10.24919/2312-2595.12/54.283660
Н. М. [Молчановський Н.]. (1902). Рецензія: Богдан Барвінський. З’їзд галицкого князя Данила з угорским королем Белею IV в Прешбурзі 1250 р. Історично-критична аналіза. Львів, 1901. Киевская старина, LXXVI, 38-39.
Пиріг, Р., Тельвак, В. (2021). Михайло Грушевський: життєпис на тлі доби. Херсон: Видавництво ОЛДІ-ПЛЮС. 572 с.
Тельвак, В. (2013). Михайло Грушевський в оцінках своїх учнів (перша третина ХХ ст.). Історіографічні дослідження в Україні, 23, 160-197.
Тельвак, В. (2014). Львівський університет у становленні історичної школи Михайла Грушевського. Актуальні питання гуманітарних наук, 10, 46-52.
Тельвак, В. (2016). "Історичні вправи" Михайла Грушевського у Львівському університеті: спроба реконструкції. Український археографічний щорічник. Нова серія, 19/20, 313-322.
Тельвак, В. (2017). Михайло Грушевський та Олександр Барвінський на тлі українського руху кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Записки НТШ. Праці Історично-філософської секції, CCLXX, 82-102.
Тельвак, В., Педич, В. (2014). Львівська історична школа Михайла Грушевського: комунікативна природа та психологічний клімат. Історіографічні дослідження в Україні, 25, 26-53.
Тельвак, В., Педич, В. (2015). Львівська історична школа Михайла Грушевського: культура конфлікту. Spheres of culture. Journal of Philological, Historical, Social and Media Communication, Political Science and Cultural Studies, Х, 234-241.
Тельвак, В., Педич, В. (2015a). Львівська історична школа Михайла Грушевського: становлення, функціонування, структура. Galicja. Studia i materiały, 1, 229-251.
Тельвак, В., Педич, В. (2015b). Персональний склад львівської історичної школи Михайла Грушевського: методологічний аспект. Проблеми гуманітарних наук. Серія «Історія», 36, 18-35.
Тельвак, В., Педич, В. (2016). Львівська історична школа Михайла Грушевського. Львів. 440 с.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Copyright (c) 2023 Володимир Мирош