«Лояльність вірних народів». Маніфестація національного патріотизму під час візитів цісаря Франца Йосифа до Львова

Анотація

Метою статті є на конкретних прикладах (візитах імператора Франца Йосифа) показати, як різні групи репрезентували місто Львів, як це уявлення змінювалось із часом (від неоабсолютизму 50-х років XIX століття до широкої автономії початку ХХ століття), які соціальні групи домінували, як національні громади боролись за право бути почутим та як вони вибудовували символічні стосунки між імператором та підданими. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності та системності. Використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: історіографічного аналізу, узагальнення, кількісний, хронологічний, ретроспективний. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі стану вивчення питання в сучасній історіографії та співставлення наявних даних із доступними свідченнями того часу. Висновки. Протягом майже 70 років, з середини ХІХ до початку ХХ століття, Галичина як частина імперії Габсбургів пройшла шлях від жорсткого адміністрування з Відня до широкої автономії. Водночас змінився характер відносин між основними національними групами (поляками, євреями та українцями). Ці групи, використовуючи можливості, передбачені конституцією, розвивались і представляли себе перед владою, окреслювали символічні межі «1свій-чужий» та взаємодіяли між собою. Вони також мобілізували своїх членів на певні масові заходи, такі як візити імператора чи національні демонстрації. До середини XIX століття ритуал візитів імператора до провінції вже був відшліфованим до дрібниць, як і символічні ролі правителя. Цісар був меценатом, воєначальником, суддею, «батьком» тощо. Галичина та Львів (як столиця провінції) спочатку просто переймали ці ритуали і символи. Однак з часом місцеві еліти почали формувати власні програми, підкреслювати власну символіку, тобто активно брати участь в процесі. А імперські ритуали стали зразком, на якому місцеві еліти будували деякі національні традиції масової політики. Традиції демонстрацій, святкової ілюмінації, будівництва тріумфальних арок, військових оркестрів та багато іншого були запозичені з імперського ритуалу та адаптовані місцевими елітами до своїх потреб. Якщо ми зрозуміємо, як це працювало на рівні «вірні піддані вітають справедливого монарха», ми можемо по-іншому поглянути на масову політику початку ХХ століття, коли вулиці Львова стали сценою для політичної драми сучасності.