Система охорони здоров’я в УРСР та спроби її реформування

Анотація

Метою статті є охарактеризувати в історичній ретроспективі шляхи оновлення системи охорони здоров’я в Українській РСР. Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, історизму та системності із застосуванням загальнонаукових методів аналізу, синтезу, узагальнення і поєднанням зі спеціально- історичним (хронологічним) методом. Наукова новизна публікації полягає у комплексному аналізі вітчизняної системи охорони здоров’я та шляхів її реформування у радянський період. З метою розширення дослідницьких перспектив до низки актуальних проблем історії України запропоновано долучити проблематику становлення, розвитку, спроб реформування системи охорони здоров’я. Висновки. Радянська модель системи охорони здоров’я, сформована в умовах жорсткого державного регулювання, яка відрізнялася єдиним можливим джерелом бюджетного фінансування, безкоштовністю, загальнодоступністю, частково виправдовувала себе за умов суттєвих суспільно-політичних та масштабних біологічних викликів. Вона уможливила зниження смертності, запровадивши профілактичні та протиепідемічні заходи, та надала доступ населенню до медичних послуг у найбільш віддалених районах країни. Проте всі ці здобутки, за умов екстенсивного типу розвитку медичної сфери, переважно кількісного зростання показників та хронічного недофінансування, дуже швидко зійшли нанівець, а система засвідчила свою неефективність та не відповідність вимогам часу. Частково усвідомлюючи всі ризики, які можуть призвести до кризи системи, радянське керівництво вдалося до декількох спроб призупинити неминучі деструктивні процеси. На жаль, більшість прийнятих рішень щодо розширення можливих шляхів фінансування, підвищення статусу первинної амбулаторно-поліклінічної ланки, запровадження обмежених ринкових механізмів, мали переважно декларативний характер, оскільки залишалося невирішеним найважливіше питання – усунення залишкового принципу фінансування галузі.