Генеза козацького права в Україні (XVI – перша половина XVII ст.)

Анотація

Метою статті є з’ясування генези козацького права і його імплементацію в українське суспільство XVI – першої половини XVII ст. Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, проблемно-хронологічний, історико-системний. Наукова новизна: вперше у вітчизняній історіографії досліджено витоки козацького права, як специфічних норм взаємовідносин у середовищі січового товариства та його поширення в тогочасному українському соціумі. Висновки: доведено, що, зародившись на основі звичаєвих норм у окремих громадах, козацьке право у другій половині ХVI ст. знайшло розвиток в Запорозькій Січі. Ознакою такого явища стало запровадження посади судді як важливого кошового урядовця. Згодом, воно почало використовуватися і на волостях під час розгортання масових повстанських рухів в процесі проведення козацького судочинства. В мирний час козацьке право використовувалося місцевими отаманами реєстрового війська. Поширення масштабів його застосування зумовлювалося розвитком визвольного руху в Україні 20-х – 30-х років ХVII ст., коли значна територія певний час перебувала під владою повстанців. Усна форма козацького права створює певні перешкоди при його студіюванні, оскільки не збереглося прямих документальних свідчень процедури проведення судочинства із використанням конкретних норм права на етапі генези. Водночас наявні джерела дають всі підстави стверджувати, що впродовж XVI – першої половини XVII ст. воно стало вагомим чинником життя українського суспільства.