Анотація
Метою статті є дослідження ролі православного духовенства у загостренні міжконфесійних взаємовідносин на Волині на початку ХХ ст. Авторами досліджено архівні документи та матеріали періодичної преси досліджуваного періоду, в яких висвітлено ключові напрями причин і наслідків виникнення міжконфесійного протистояння на Волині, роль у цьому Російської православної церкви, органів влади та Почаївського відділу Союзу російського народу. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових методів дослідження (аналізу, синтезу й узагальнення) та спеціальних історичних (порівняльно-історичного та хронологічного), що у поєднанні з принципами об’єктивності, історизму та поліфакторності створило необхідні умови для неупередженого висвітлення поставлених завдань. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автори на основі архівних документів та матеріалів періодичної преси з’ясували роль православного кліру, органів імперської влади та чорносотенців у загостренні міжконфесійних взаємовідносин на Волині у досліджуваний період. Висновки. Після підписання імператором Миколою ІІ маніфесту 17 квітня 1905 р. створено умови для переходу православних до інших конфесій. Враховуючи особливості етнонаціонального складу населення Волинської губернії, ці процеси у ній набрали значного розмаху. Православне духовенство спільно з чорносотенцями, які відігравали важливу роль у політичному житті регіону, робили усе можливе, щоб дискредитувати представників інших конфесій в очах широких верств населення. Однак, незважаючи на таку позицію, кількість протестантів і римо-католиків на Волині неухильно зростала. Це зумовлено не стільки пропагандою їхніх віровчень серед жителів краю, змішаними шлюбами, а насамперед тими негативними процесами, що відбувалися у середовищі православного духовенства, передусім православних священників. Події Першої світової війни православний клір використовував для посилення наступу на протестантські громади, безпідставно звинувачуючи їх у зв’язках із Німеччиною, що ще більше загострювало міжконфесійні взаємовідносини. Проведення антипротестантських і антикатолицьких курсів не лише за участі ревнителів Союзу російського народу, «союзників», священників, а й учителів Закону Божого у початкових школах, свідчили про спробу зумовити новий виток протистояння між представниками різних конфесій.
Посилання
Абрамович, Н. (1906). Абрамович Н. Свобода совести. К годовщине манифеста. Волынская жизнь. 17 (30) октября. 1906. 3. 1.
А. (1916). А. П. С. Миссионерское совещание. Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. 10-го марта. 10–11. 119.
Боговский, И. (1916). Мировая война. Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. 28-го апреля. 18. 171–173.
Волосов, С. (1914). Землевладелец. Корреспонденции. Приходские и церковные порядки (письмо в редакцию). Наша Волынь. 10-го марта. 65. 3.
Всеподданнейший (1913). Всеподданнейший отчёт волынского губернатора. Наша Волынь. 11 декабря. 112. С. 2.
ДАЖО – Державний архів Житомирської області.
Дмитриенко, М. (1914). Архиепископ Антоний (К переводу в Харьковскою епархию). Наша Волынь. 23 мая. 133. 2.
Единство (1916). Единство и свобода в христовой церкви и извращение этих начал в латинистов и протестантов. Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. 24 марта. 13. 136–137.
Именной (1906). Именной Высочайший Указ. О порядке устройства отделившимися от православия сектантами общин, а также о правах и обязанностях оних лиц. Волынская жизнь. 24 октября (6 ноября). 9. 1.
Кленовин, В. (1916). Об отношении к ужасам войны. Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная 7-го января. 2. 17–19.
Махаев, Н. (1916). О необходимости религиозного воспитания. Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. 18-го февраля. 8. 87–92.
Н. (1916). Н. В. Штунда, немецкие колонисты и Малороссия. Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. 13 августа. 33. 509–511.
Недельский, С. (1916). Секта «Корниевцев». Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. 1-го декабря. 48–49. 359–362.
Опря, І. (2012). Національний склад протестантських громад Правобережної України на початку ХХ ст. Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету. 12. 162–168.
Хитровська, Ю. В. (2018). Громадська думка щодо становища РПЦ та вплив православного духовенства на населення Правобережної України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. (Крізь призму публікацій православної преси). Сторінки історії. 45. 19–28. https://doi.org/10.20535/2307-5244.45.2017.117189
Циркуляр (1916). Циркуляр о сектантах. Волынские епархиальные ведомости. Часть официальная. 22-го сентября. 36. 3.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2022 Світлана Гаврилюк, Ярослав Цецик, Юрій Олексін