Артилерія як тактична компонента військового мистецтва Кримського ханства (XV–XVI ст.)

Анотація

Мета статті – аналіз застосування артилерії кримськотатарським військом, встановлення особливостей тактики застосування гармат на полі бою, уточнення причин, через які артилерія не набула поширення у військах ханства. Методологія дослідження, крім дотримання принципів об’єктивності та історизму, полягала у застосуванні порівняльно-історичного методу та методу системного аналізу. Завдяки порівняльно-історичному методу артилерія ханства та військова справа кримці порівнюються із аналогами головних опонентів держави – Польського королівства, ВКЛ та Московії. Системний аналіз дозволив встановити, що на розвиток артилерії Кримського ханства впливали такі фактори як рівень технологічного розвитку, політичні, економічні чинники. Наукова новизна міститься у розгляді артилерії Кримського ханства як окремої складової його війська, аналізі бойового застосування гармат у військових конфліктах з кочовими народами (черкесами, ногайцями), Московією, ВКЛ та Польщею. Висновки. Встановлено, що артилерія кримських татар була складовою їх військової організації. Ханство не виготовляло власних гармат, використовувало зразки отриманні від Османської імперії або здобуті у бою. Відсталість кримців у технологічному плані від Московії, ВКЛ, Польського королівства та інших тогочасних держав не дозволила ханству розвивати свою артилерію на рівні згаданих сусідів. З’ясовано, що найбільш ефективно киримли застосовували артилерію проти кочових народів (черкеси, ногайці), які не мали власної артилерії та були вразливими перед вогнем гармат. Доведено, що у військових кампаніях кримські татари застосовували щонайбільше кілька десятків «артсистем», переважна більшість яких – легкі гармати. Встановлено, що легкі гармати були бездієві при штурмі фортець та вагенбургів. Кримці не мали змоги будувати потужні вагенбурги, схожі до тих, які формували козаки та московити, через відсутність великої кількості масивних возів. Доведено, що розвиток артилерії ханства йшов в розріз з основною тактикою кримців – використання легкої кінноти, маневрений лучний бій. Тобто гармати обмежували маневрування та мобільність кримськотатарського війська.