Безправні євреї в УРСР у 1920-х – на початку 1930-х років: невідомі сторінки

Анотація

Мета статті – продемонструвати перспективні напрями дослідження євреїв-позбавленців в Українській РСР у 1920-х та на початку 1930-х років на основі архівних матеріалів, проаналізованих автором до повномасштабної війни Росії та України. Автор досліджує зв'язок етнічності та структури зайнятості єврейського населення на території Української РСР з позбавленням виборчих прав, розкриває основних акторів – декласованих євреїв, причини їх позбавлення виборчих прав, помилки та зловживання влади у справі позбавлення виборчих прав, вплив позбавлення виборчих прав на економічне та соціальне життя та стратегії єврейського спротиву ситуації, в якій вони опинилися. Методологія дослідження заснована на аналізі першоджерел – архівних документів архівів України (ЦДАВО України та Державного архіву міста Києва), які ніколи не вводились у науковий обіг. Наукова новизна статті визначається відсутністю ґрунтовних досліджень євреїв-позбавленців Української РСР, оскільки основна увага вчених зосереджена на дослідженні РРФСР. Автор демонструє своє бачення щодо зв'язку етнічності, території та зайнятості єврейського населення з кількістю осіб, позбавлених виборчих прав та методології їх підрахунку. У статті виділяються фактори, які могли сприяти значній величині цієї групи – традиційна зайнятість євреїв торгівлею та ремісництвом у Смузі осілості за часів Російської імперії, продовження цієї традиції за часів НЕПу, доноси, зведення рахунків із євреями місцевих активістів та бідняків, антисемітизм. У статті описується кампанія з переселення безправних мешканців Києва з житлового фонду, внаслідок якої багато євреїв було виселено зі своїх квартир, а також різні випадки свавілля місцевої влади. Автор показує спроби євреїв боротися за відновлення виборчих прав та результати цього процесу.