Семен Якерсон – сотник Армії Української Народної Республіки
pdf

Ключові слова

Семен Якерсон, сотник, українська армія, Чехія, освіта і праця, окупація, визволення

Як цитувати

Рогожа, М. (2023). Семен Якерсон – сотник Армії Української Народної Республіки. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія, 44, 34-42. https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-44-34-42

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати життєвий шлях єврея Семена Самуїловича Якерсона та мотиви прилучення до участі в Українській національно-демократичній революції 1917–1921 рр. Методологічною основою дослідження є принципи: історичної достовірності, об’єктивності, системності, науковості, всебічності та спеціальні методи: загальнонаукові – аналітичний, логічний, класифікації; історичні – історико-генетичний, ретроспективний, порівняльно-історичний; міждисциплінарні – джерелознавчий, архівознавчий, термінологічний та структурно-системний аналіз. Наукова новизна роботи полягає в комплексному дослідженні біографії Семена Якерсона як вибору служіння українському державотворенню. Висновки. Вивчення життєвого шляху єврея Семена Самуїловича Якерсона (30.11.1897–27.03.1951), сотника української армії, дало підстави стверджувати, що його шлях характерний для багатьох молодих представників єврейства, які долучилися до боротьби за будівництво суверенної  української державності. Вийшовши зі свого середовища і вступивши до військового навчального закладу та, припускаємо, мріючи про власну державу, свідомо перейшов до українського війська доби Центральної Ради. На всіх займаних військових посадах виявляв ініціативу, знання та вправно виконував спільно із ввіреними йому підрозділами військові завдання. Поразка національно-визвольних змагань не відвернула його від справ українства. Здобуваючи фах інженера-гідротехніка, закінчив Українську Господарську Академію (Подєбради), організовану українською еміграцією. Після закінчення розпочав будівничу справу на землях Закарпаття, будував мости, дороги. Друга світова війна застала його в Празі. Завдяки дружині врятувався від знищення в гетто. Після війни продовжив працю будівельника до відходу за межу земного буття.

pdf

Посилання

Блавацький, С. Р. (2019). Фрейминг єврейських погромів на українських теренах крізь призму української іншомовної преси в Європі (1919–1920 рр.). Збірник праць Наук.-дослід. ін-ту пресознавства. 2019. Вип. 9 (27). C. 87–112.

Большая советская энциклопедия (1957). Шкловский Виктор Борисович (1893–1984). Большая советская энциклопедия. Т. 48. Второе издание. Шербрук-Элодея. ГНИ БСЭ. Москва: Главполиграфпром, 1957. 669 с.

Гирич, І. (2016). Скоропадський, Павло Петрович. Спогади: кінець 1917 – грудень 1918. Упоряд. Ігор Гирич. Київ: Наш формат, 2016. 480 с.

Енциклопедія історії України (2004). Гриневич В.А. Гольдельман Соломон Ізраїлевич. Енциклопедія історії України: у 10 т. Редкол. В.А. Смолій. Інститут історії України НАН України. Київ: Наукова думка, 2004. Т. 2. Г– Д. 518 с.

Енциклопедія історії України (2005). Інтерновані формування Армії Української Народної Республіки. Енциклопедія історії України: у 10 т. Редкол. В.А. Смолій. Інститут історії України НАН України. Київ: Наукова думка, 2005. Т. 3. Е – Й. 658 с.

Енциклопедія історії України (2009). Шандра В. С. Микола ІІ. Енциклопедія історії України: Т. 6. Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К.: В-во «Наукова думка», 2009. 790 с.

Енциклопедія історії України (2010). Віднянський С. В. Мюнхенська угода. Енциклопедія історії України: у 10 т. Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. Київ: Наукова думка, 2010. Т. 7: Мл-О. 728 с.

Енциклопедія історії України (2012). Смуга осілості, смуга постійної єврейської осілості. Енциклопедія історії України. Київ: Наукова думка, 2012. 951 с.

Енциклопедія історії України (2007). Кудлай О. Комісари Тимчасового уряду. Енциклопедія історії України: у 10 т. Редкол. В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України. Київ: Наукова думка, 2007. Т. 4: Ка-Ком. 528 с.

Кудлай, О. Б. (2019). Проблеми військового будівництва доби Української Центральної Ради у сучасній українській історіографії. Проблеми вивчення історії Української революції 1917–1921 років: зб. наук. ст. 2019. Вип. 14. C. 5–63.

Мазепа, І. (2019). Україна в огні й бурі революції, 1917–1921 : [спогади]. Репр. вид. Харків : Фоліо, 2019. 666 с.

Наріжний, С. (1942). Українська еміграція: культурна праця української еміграції між двома Світовими війнами. Частина перша. Прага, 1942. 370 с.

Полтава, Л. (1966). Семен Якерсон з України. Вашингтон. 1966. URL: http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=poltava&page=poltava24 (дата звернення 06.02.2023 р.).

РГВИА – Российский государственный военно-исторический архив.

Скидан, М. (1936). Шлях І-го Галицького Корпусу в поході на Київ. Літопис «Червоної Калини». Львів. 1936. Ч. 3. С. 14–19.

Тинченко, Я. (2014). Під зіркою Давида. Єврейські національні формування в Україні в 1917–1920 роках. Київ: Темпора, 2014.168 с.

Українська радянська енциклопедія (1963). Українська радянська енциклопедія: [в 12 т.] / голов. редкол.: М. П. Бажан (голов. ред.) [та ін.]. Київ: Голов. ред. УРЕ, 1977–1985. Т. 10: Салют-Стоговіз / Головна редакція Української радянської енциклопедії. Вид. 2-ге. 1983. 543 с.

ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади України.

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Авторське право (c) 2023 Марія Рогожа

Завантаження

##plugins.themes.healthSciences.displayStats.noStats##