Житлово-побутові умови та комунальне обслуговування мешканців м. Вінниці у 1920-х роках

Анотація

Метою статті є реконструкція стану комунального господарства міста Вінниці на історичному відрізку 20-х рр. ХХ ст., зокрема, формування таких його компонентів як житло, електрозабезпечення, водопостачання, каналізація, транспорт, впорядкування міського простору. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об’єктивності та системності, а також застосуванні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (проблемно-хронологічного, конкретно-пошукового, історико-порівняльного, критичного) методів. Наукова новизна роботи полягає у тому, що авторами на основі аналізу наявного документального та емпіричного матеріалу, вивчення широкого кола наукових праць зроблено комплексний аналіз становища комунального господарства Вінниці у період становлення радянської влади з урахуванням специфіки Подільського регіону. Висновки. У період 1920-х рр. комунальне господарство на території всієї України знаходилося у кризовому стані і потребувало майже повної відбудови. Це пояснювалося не тільки наслідками революційних подій 1917 – 1921 рр. та громадянської війни, а й більшовицькою політикою «воєнного комунізму». Особливо гостро проблеми налагодження житлових та побутових умов населення постали перед Поділлям і, м. Вінницею зокрема, в силу її прикордонного становища та ведення бойових дій у регіоні. Поступове налагодження комунального господарства міста почалося із введенням нової економічної політики. Головним завданням влади було відновлення житлового фонду, господарських об'єктів, міських комунікацій та інфраструктури. Завдяки крокам по декомунізації, реформам управлінських структур комунального господарства, формуванню місцевих бюджетів, у його розвитку відбулися певні позитивні зрушення: розпочалося вирішення «житлової кризи», стали створюватися сприятливі умови для нормальної господарської експлуатації будівель, проводилася реконструкція електропідприємств та міського транспорту, покращувалася комунальна інфраструктура, що сприяло поліпшенню життя населення та добробуту міста. Однак, незважаючи на ці позитивні тенденції, існувала низка проблем, з якими стикалися міські мешканці – нестача житла, антисанітарні умови житлових приміщень, не повністю налагоджена робота електро- і водопостачання, недостатня кількість комунальних лазень, недоліки  організації протипожежної охорони. Ряд проблем благоустрою міста  бере свій початок саме з 20-х рр. ХХ ст. і не є вирішеним до кінця навіть у сучасних умова.