ПРОБЛЕМА ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ І ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАВЧАННЯ (ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)
Ключові слова:
Індивідуалізація, диференціація, навчанняАнотація
От уже декілька десятиліть одним з провідних напрямків психолого-педагогічного
пошуку є розробка проблеми індивідуалізації і диференціації навчання, в основі якої лежить
вивчення й урахування індивідуальних і типологічних особливостей учнів. Підвищення
уваги дослідників до цієї проблеми на сучасному етапі було викликано новими вимогами до
формування всебічно розвиненої особистості, розкриттю потенційних можливостей кожного
учня, його здібностей і дарувань. У результаті багаторічних досліджень різних аспектів
проблеми, навчання, засноване на здійсненні індивідуального і диференційованого підходів і
їхньої інтеграції, по праву стало вважатися одним з найбільш ефективних способів якісного
перетворення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі. Таким чином, на
сучасному етапі свого розвитку проблема індивідуалізації і диференціації навчання одержала
визнання. І в концепції загальної освіти (2002 р.) індивідуалізація і диференціація навчання
були оголошені основними принципами роботи середніх загальноосвітніх закладів [8].
