ПРО ДЕЯКІ АСПЕКТИ ГЕНЕЗИСУ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ

Анотація

Глибокі соціально-економічні трансформації суспільства,
розвиток економіки на ринкових засадах, поява ринку праці та зростання сектора освітніх
послуг вимагає якісних змін у концептуальній базі професійної підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації фахівців. Л.П.Сущенко зазначає, що “реалізація завдань щодо
професійної підготовки майбутніх фахівців потребує плекання особистості, яка здатна до
плідної професійної праці в сучасних умовах, готова до професійної діяльності та володіє не
лише системою спеціальних знань, професійних дій і соціальних відносин, а й
сформованістю і зрілістю професійно значущих якостей, відповідною кваліфікацією” [1, с.1].
Все це вимагає нових підходів до розробки змісту, форм і методів професійної підготовки
фахівців нової формації, впровадження в навчально-виховний процес вищих навчальних
закладів сучасних інформаційних технологій [2].
За В.С.Журавським, “інформаційні та комунікаційні технології можуть сприяти
зміцненню соціального єднання і розширенню можливостей саморозвитку окремих людей і
груп у рамках кожного суспільства”.
Дистанційна освіта базується на цих технологіях і у своїх цілях та принципах повинна
відповідати напрямкам розвитку людства (В.М.Кухаренко, Н.Г.Сиротенко).
Тому перед сучасним суспільством стоїть одне з найважливіших завдань: створити
перспективну систему освіти, здатну підготувати населення до життя в нових умовах цивілізації.
Поява нових педагогічних технологій деякою мірою покликана вирішувати ці завдання.