ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ШКОЛЯРІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація

З психологічного погляду діяльність має свою структуру, тобто є структурованою.
Л.Виготський і його послідовники вважають, що найважливішими складовими діяльності є: мотив

як причина діяльності, мета як процес усвідомлення результату діяльності, дія – виконання чого-
небудь з конкретною метою та операція – спосіб здійснення дії [4, с.91-120], Ф. Бацевіч

підкреслює, що діяльність – це система, в межах якої постійно відбуваються трансформації, тому
акт діяльності може втрачати мотив і перетворюватися на дію, яка реалізує іншу діяльність; і
навпаки, дія може набувати самостійної спонукальної сили і стати актом діяльності; дія може
трансформуватися в операцію, почати реалізовувати різноманітні типи мети [1, с.32].
У сучасній філософській літературі найбільше місце посідають розробки проблеми
співвідношення суспільних відносин, суспільства та спілкування; ролі значення спілкування у
формуванні життєдіяльності особистості. Найбільш повно та концептуально дані питання висвітлені
в працях Л. Буєвої і М. Кагана, позиції яких відображають дві різні тенденції. Системний аналіз
діяльності дозволив М. Кагану виділити чотири необхідних і достатніх, на його думку, види
діяльності: перетворювальну, пізнавальну, ціннісно-оріентаційну і комунікативну на основі мети,
досягнутої в процесі взаємодії суб’єкта й об’єкта спілкування. Комунікативна діяльність
реалізується людиною в різних формах: під час взаємодії людей у матеріально-практичній
діяльності, в їхній поведінці у побуті, під час обміну різноманітною інформацією за допомогою
бесід, написання листів, преси, в різних іграх. Таким чином, М.Каган розглядає спілкування як один
із видів людської діяльності, що має необхідну структуру й атрибути [5, с.56-98].