РОЗВИТОК ТА ІСТОРИЧНЕ СТАНОВЛЕННЯ СЛОВНИКОВО- ДОВІДНИКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Анотація

Словникова справа починається з давніх глос - перекладів незрозумілих грецьких чи
старослов'янських слів безпосередньо в тексті чи на полях книжки. Як офіційна наука історія
лексикографії починається в Україні вже у XIII ст. Створювалися словнички незрозумілих
слів, які вживалися в церковних книгах. У другій половині XVI ст. почали укладати
словники іншого типу - двомовні перекладні, які пояснювали церковнослов'янські слова
«простою мовою». Найдавніший з таких словників має назву «Лексисъ съ толкованіємь
словенскихъ слов просто». У ньому було вміщено 896 старослов'янських слів, проти 769 з
яких подано український переклад. Іншим відомим і першим друкованим словником став
«Лексисъ сиръчь реченія въкратцъ собранъны и из словенского языка на простый рускій
діялькть истолъкованы» Лаврентія Зизанія (Тустановського), який був надрукований у Вільні
1596 року. Ця праця містить 1061 словникову статтю; тут до старослов'янських подано по
одному, а часом і більше українських відповідників [2, с.181].