ДУШЕВНІСТЬ ВИКЛАДАЧА (ДУШЕВНІСТЬ АКАДЕМІЧНОГО ВЧИТЕЛЯ)

Abstract

Ніхто на постійно не зупинив ніколи людей у пошуку знань про світ і про них
самих. З пошаною і великим подивом слід поклонитися досягненням людини у пізнаванні і
розумінні дійсності, що його оточує. Від епохи бутового і гладженого каменя аж до
використання термоядерної енергії, від спостереження руху небесних тіл за допомогою очей
аж до великих кількаметрового діаметра телескопів; від античних вавілонських астрономів і
грецьких пітагорейців доM. Коперника, Галілея, Й. Кеплера, I. Ньютонаi A. Ейнштейна
щораз більше ростуть знання про всесвіт. Від примітивних норм співжиття людей до великих
етичних систем, від малих суспільних організмів: сімей, родів і племен до законів,
встановлюваних людиною в кодексах і науковій організації громадського життя— це також
дорога людського пізнання. Від інтуїтивної відкритості людини на понадлюдський світ і віри
в існування істот, від яких людина очікувала опіки, аж до великих всесвітніх релігій з їх
визначеною вірою і моральністю— це одно зі свідчень факту, що людський Розум прагне
піднятися понад явища, що спостерігаються почуттями.
Який би ми відрізок дійсності не розглядали, або хоча передчували і додумувались завжди
одночасно будемо впевнені, що він є, або напевно буде предметом досліджень для допитливого
людського розуму. Здобувати знання спонукує людину його власна натура, на яку впливає світ і
яка на це відгукується різним способом, a між іншим здобуваючи про нього знання.