СПІВ І ГРА У ФОЛЬКЛОРНОМУ АНСАМБЛІ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ

Анотація

Опанування майстерністю керівництва фольклорним колективом є однією із сучасних
вимог до підготовки вчителя музики. Знайомство учнів з фольклором, виховання шанобливого ставлення до національних народних надбань знаходиться у руслі Концепції
національного виховання підростаючого покоління. Тому музикант-педагог повинен бути
добре обізнаним не лише в галузі виконавських можливостей народних інструментів, а й в
історії народного музикування. Це дозволить йому зацікавити школярів і спонукати їх до
участі у різноманітних фольклорних колективах.
Історію народного музикування досліджували: М.В. Лисенко [7], О.С. Фамінцин [12],
Г. Хоткевич [13], І. Мацієвський [8], А.І. Іваницький [2], В.К. Лебедєв [5], А.І. Гуменюк [1],
В.Б. Попонов [9], П.Г. Іванов [3]. Так М.В. Лисенко [7] у своїй праці „Народні музичні
інструменти на Україні” розглянув деякі струнні інструменти, які побутували на Україні в
ХІХ столітті: бандуру, торбан, ліру та цимбали, а О.С. Фамінцин [12] в 1891 році пише працю „Домра и сродные ей музыкальные инструменты русского народа”, де розглянув крім балалайки, домри та гитари ще бандуру, кобзу і торбан. Значний внесок у вивчення українського музичного мистецтва зробив вчений-фольклорист, керівник оркестру українських народних інструментів Гнат Хоткевич. На початку ХХ століття він словом і ділом допомагав створювати оркестри та ансамблі українських народних музичних інструментів, особливу увагу приділивши заснуванню ансамблів та капел бандуристів. У 1930 році вийшла велика узагальнююча праця „Музичні інструменти українського народу”, де він глибоко проаналізував історію українського народного інструментарію.