ІНШОМОВНА ОСВІТА СТУДЕНТІВ У ФОРМАТІ РОЗВИВАЮЧОГО НАВЧАННЯ
Анотація
Високий рівень володіння іноземними мовами випускниками вищої школи виступає
наразі однією з обов’язкових умов ефективного функціонування в професійному середовищі.
Це потребує інтенсифікації процесу навчання, впровадження новітніх педагогічних
технологій, широкого застосування розвиваючого навчання. Одним із базових компонентів
розвиваючого навчання виступає теорія здібностей. Розвиток здібностей інтелектуальних і
лінгвістичних та їхнє використання є вагомий додатковий резерв для підвищення якості
навчання іноземних мов. З психології відомо, що здібність – це сукупність психічних
властивостей, які обумовлюють можливість і ступінь успішності виконання певної
діяльності. Фізіологічною основою здібності виступає тип нервової системи, задатки, тобто
особливості нейрофізіологічної організації людини. Важливим є те, що природженими
можуть бути лише деякі анатомо-фізіологічні особливості, що сприяють розвитку
здібностей. Самі ж здібності, хоча і залежать від задатків, завжди є результатом розвитку.
Факт розвитку здібностей зумовлений природою психічного, оскільки психічне існує перш
за все як процес (І. Сеченов, С. Рубінштейн). Розвиток здібностей можливий лише як
результат планомірного вивчення певної діяльності і систематичного здійснення такої
діяльності. Поза діяльністю здібності взагалі не можуть існувати. Навчальна діяльність
опосередковує і визначає розвиток нових психічних утворень особистості, в тому числі
розвиток здібностей. На цьому базується класичне визначення здібностей К. Платонова, який
розумів здібності як структуру достатньо стійких, хоча й мінливих індивідуальнопсихологічних особливостей особистості, які визначають успішність навчання певній
діяльності, їх виконання і вдосконалення себе в ній [1]. Слід пам’ятати, що розвиток
здібностей це процес набагато повільніший, ніж формування знань, навичок і вмінь.
Здібності формуються шляхом засвоєння знань і розвитку вмінь, але не зводяться до
останніх і є більш стійкими властивостями особистості. Узагальнені знання і вміння з
широким переносом входять до складу розвинутих здібностей. В основі успішного
виконання певної діяльності можуть лежати різні комбінації здібностей. Структура
здібностей достатньо рухлива: склад стійких властивостей може змінюватися, що призводить
до перебудови здібностей як результат гетерохронності їх розвитку. Більш того, існує
компенсаторний механізм, тобто заміщення в таких комбінаціях одних здібностей іншими.
Недостатній розвиток одних здібностей, або компонентів таких здібностей, може ефективно
компенсуватися успішним розвитком інших, що забезпечує загальну високу продуктивну
діяльність. Чим більш різноманітною і змістовною буде діяльність, тим більш повно і
яскраво можуть проявитися і розвиватися здібності. Працездатність вважається найбільш
універсальною, могутньою здібністю, що лежить в основі формування всіх здібностей
