РОЗВИТОК ДУХОВНОСТІ ЯК УМОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Abstract

Поняття майстерності є дуже стародавнім. Майстер (вчитель) – той, хто не тільки
знає сам, а й здатний навчати інших. У психологічному аспекті професійна майстерність становить поєднання розвинених в достатній мірі особистісних характеристик та сформованості такої системи знань, вмінь та навичок, яке в сукупності забезпечує високий рівень успішності професійної діяльності фахівця. Майстерність розглядається не лише як
наука, яку необхідно засвоїти, а й як мистецтво, яким слід оволодіти.
Специфіка професійної майстерності полягає в тому, що для успішної педагогічної діяльності особистісні якості вчителя мають першочергове значення по відношенню до рівня обізнаності, професійної компетентності, яку можливо сформувати лише на базі достатнього рівня розвиненості цих якостей.
Які найважливіші складові має педагогічна майстерність? Розглядаючи основні
здібності, необхідні для успішної педагогічної діяльності, дослідники виокремлюють такі:
гностичні здібності; конструктивні здібності; проективні здібності; комунікативні
здібності; організаторські здібності [1, 17].
Вказані здібності є надзвичайно важливими, однак, до якої категорії з перелічених
відноситься любов до дітей і до людей взагалі, прийняття кожної дитини, як особистості, орієнтація на загальнолюдські цінності та найкращі ідеали людства?
Вчитель, позбавлений цих рис та якостей, не може називатися вчителем у
глибинному розумінні цього слова, адже не може сіяти добре, гарне та вічне у дитячих душах. Згідно з професіограмою вчителя, він повинен мати здатності виховувати
“людяність, чесність, а також інші чесноти” у вихованців [8]. Таким чином, духовні характеристики особистості вчителя складають основу його психологічного портрету, а розвиток духовності майбутнього педагога слід розглядати як важливий компонент
розвитку його професійної майстерності.