УЧИТЕЛЬ НОВОЇ ГЕНЕРАЦІЇ: ДО ОСОБИСТОСТІ – ЧЕРЕЗ ОСОБИСТІСТЬ
Ключові слова:
навчальний процес, виховний процес, генерація, особистість, соціалізація, гуманізмАнотація
Із сивої давнини і до наших днів учительська професія, безумовн о, є найбільш
відповідальною в спектрі соціально-ціннісних ролей людини, адже має досить тендітний
предмет, мету і результат діяльності – саму себе, ЛЮДИНУ, відтак – і делікатний
інструментар – науку про виховання. Учитель “є взірцем для наслідування, ідеалом у
повному розумінні слова для багатьох людей, як дорослих, так і дітей” [1, 55]. Учитель –
активний провідник ідей, своєрідний місток між світом дорослих і світом дитинства.
Вчитель – це, насамперед, вихователь та наставник молоді, особа, яка всіляко сприяє
оптимальному становленню унікальної самобутньої особистості людини. Як зазначав
А.С.Макаренко, вчитель – “інженер людських душ”, відповідальний за успішну
соціалізацію кожного вихованця, тобто за безболісне його входження у суспільство, що
супроводжується прийняттям ним усіх соціальних норм як особистісно значущих та
духовною екологізацією виховуючого середовища. За визначенням В.О.Сухомлинського,
учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення у складний духовний
світ людини, яке ніколи не припиняється. Найбільша таємниця педагогічної діяльності
полягає в тому, що вчитель повинен володіти усіма тими особистісними
характеристиками, які він прагне прищепити своїм вихованцям. Отже, учитель є
найважливішим фактором виховання молоді, а учительська професія – це покликання,
грандіозна місія людства перед прийдешніми поколіннями. Ось чому вона має базуватися
принципово на гуманістичних засадах. Напевно, цього факту ніщо не змінить: ні швидкий
плин часу, ні соціокультурна трансформація, що всеохоплююче полонила наше
багатогранне життя, ні суспільні зрушення в майбутньому.
