ВИЩА ДИРИГЕНТСЬКО-ХОРОВА ОСВІТА: НА ШЛЯХУ ДО ІННОВАЦІЙ
Ключові слова:
диригентно-хорова освіта, інновації, глобальні зрушення, індивідуалізація, освітній процесАнотація
Розв’язання актуальних проблем сьогодення, перспективи соціально-культурного
розвитку незалежної України зумовлюють необхідність пошуку нових підходів до
організації навчально-виховного процесу у вищій диригентсько-хоровій освіті і, як
наслідок, звернення до освітньої інноватики.
Сучасна вища диригентсько-хорова освіта вимагає нововведень, які б сприяли
вирішенню існуючих суперечностей між: а) глобальними соціокультурними
перетвореннями в Україні і традиційною системою вищої диригентсько-хорової освіти;
б)вимогами суспільства до особистості спеціаліста у сфері диригентсько-хорової
діяльності і незавершеністю теоретичних засад його професійно-педагогічної освіти.
Цілком логічним стає вивчення означених проблем у аспекті інноваційної педагогіки.
Опрацювання наукових джерел свідчить, що загальні проблеми інноваційної
педагогіки висвітлено в працях В.Ф.Взятишева, Є.В.Вінославської, Л.Н.Карамушки,
І.К.Корнілової, В.Ф.Паламарчук, В.М.Пінчука, О.В.Попової, М.М.Поташнік. У роботах
науковців аналізується специфіка впровадження педагогічних інновацій у навчально-виховний процес (Л.Д.Березівська, Л.І.Даніленко, П.Г.Шемет, Р.М.Чуйко); тенденції
управління інноваційними процесами (В.І.Гінзбург, О.Г.Козлова, О.Л.Сидоренко,
В.М.Скнар); проблема підготовки вчителя до інноваційної діяльності (І.Н.Авдеєва,
Н.І.Клокар, Є.В.Макагон). Значний внесок у розробку сучасної інноватики зробив
А.І.Пригожин, який визначив її предмет, дослідив стимули та перешкоди інноваційних
процесів, розробив типологію інновацій [1].
