ОБРАЗОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ОПТИМАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ ЗА УМОВ РАННЬОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ

Abstract

З початку вісімдесятих років і протягом останніх десятиріч науковці ретельно
відпрацьовували нові зміст та форми викладання образотворчого мистецтва на всіх рівнях освіти. Ми стали свідками реалізації різнопрофільних, поглиблених, нових авторських програм, які надали можливість значно підвищити результативність викладання цієї дисципліни. Але сьогодні в умовах виникнення і поширення нових типів середніх навчальних закладів (гімназії, ліцеї) вже у початковій школі необхідно вирішувати проблеми діагностування і педагогічної підтримки обдарованих дітей. Фізіологічні і психологічні дослідження доводять, що процес становлення пізнавально-творчої інтелектуальної сфери особистості активно продовжується до дванадцяти років. Тому розподіл молодших школярів до спеціалізованих класів з поглибленим вивченням математичних, мовних, природничих наук у десять років можна вважати раннім. Молодші школярі ще не в змозі самовизначитись і об’єктивно оцінити власні здібності, якості, потреби. Поряд з цим у вчителя та батьків також виникають певні труднощі. Зарахування дітей до спеціалізованих класів та різних типів навчальних закладів відбувається з урахуванням позитивних результатів учня з відповідних дисциплін, його захоплень, побажань батьків, які базуються на особистих уявленнях щодо значущості певного виду навчання.