КОНТЕКСТНЕ НАВЧАННЯ ЯК УМОВА НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНИХ ДОСЯГНЕНЬ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

На початковому етапі підготовки спеціалістів у вузі студент повинен засвоїти комплекс
природничих, загальнотехнічних, загальнопрофесійних дисциплін, які прямо не пов’язані з
його майбутньою професією і не виступають базою для вивчення спеціальних дисциплін.
Проте саме в цей період у студентів закладаються загальні передумови оволодіння
професією в подальші роки: самостійність, критичність мислення, інтелектуальний та
емоційно-вольовий потенціал.
Психологи звертають увагу на суперечливий характер розвитку психологічних функцій
у студентів молодших курсів вузу, який посилюється недоліками традиційного навчання:
навантаження на пам’ять дають можливість збільшити об’єм інформації для
запам’ятовування, але при цьому стабілізується і навіть знижується рівень розвитку інших
функцій, що, в свою чергу, обмежує можливості опрацювання, збереження і застосування в
практичній діяльності цієї інформації, тобто не сприяє її перетворенню в знання. Розумова і
фізична втома, яка спостерігається вже з середини першого курсу, пояснюється психологами
відсутністю в традиційному навчанні направленості на всесторонній розвиток різних
психологічних функцій студентів і використання різних методів навчання, які б створювали
сприятливі умови для розвитку різноманітних психологічних функцій майбутніх спеціалістів
і сприяли становленню різних типів діяльності, необхідних як для успішного навчання, так і
для майбутньої професійної діяльності [7]. Такими, на наш погляд, виступають методи
активного навчання контекстного типу.