ТОЛЕРАНТНИЙ ВЧИТЕЛЬ – ОСНОВА ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

Abstract

Толерантність нині в більшій мірі, ніж коли б то не було в історії, – не просто абстрагований
філософський ідеал, а повністю практична умова виживання. Це пов’язано з тим, що зараз багато людей переживають почуття тривоги у зв’язку з актами нетерпимості, насилля, тероризму, агресивного націоналізму, відчуження, расизму і дискримінації по відношенню до національних, етнічних, релігійних і мовних меншин, які почастішали останнім часом. В особистих стосунках в сім’ї, на роботі, на вулиці, в громадському транспорті все частіше люди нетерпимі, схильні влаштовувати мікроскандали, ускладнювати відносини. Тому людям важливо бути толерантними один до одного, до своїх відмінностей, до своєї несхожості, до наявності різних поглядів і думок; жити в мирі і знаходити компроміси, коли потрібно вирішити спільні проблеми; вміти знаходити рішення, які влаштовують різні соціальні групи, різні спільноти у тих випадках, коли їх інтереси пересікаються. Під час промови на урочистому засіданні з нагоди міжнародного Дня толерантності 16 листопада 2001 року міністр освіти та науки України В. Кремень зазначив, що „з появою такого явища, як глобалізація (а воно - реальний процес) відсутність толерантності у взаєминах народів і держав призведе до самознищення людства. Тому толерантність, як характерна основа міжнародних взаємин, стає передумовою подальшого існування людської цивілізації. Адже невпинне поширення ядерної й іншої зброї масового знищення все більше загрожує світові, всьому живому на планеті”[8].