МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ВІЙСЬКОВОСОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Abstract

Однією з актуальних наукових педагогічних проблем є моделювання, яке представляє
“...науковий метод непрямого (опосередкованого) дослідження об’єктів пізнання,
безпосереднє вивчення яких з певних причин неможливе, ускладнене, неефективне чи не
доцільне через дослідження їхніх моделей – предметних, знакових чи мисленнях систем, що
відповідно відтворюють, імітують чи відображають певні характеристики (властивості,
ознаки, принципи внутрішньої організації або функціонування)” [1, с.392]. Його коріння
містяться в глибині тисячоліть, бо моделі використовували ще античні мислителі для
створення наукової картини світу та пояснення різних явищ природи. Про це свідчать
мисленневі моделі Демокріта, Епікура, Лукреція Кара про атом, піфагорійців про рух
небесних світил у вигляді космічної “гармонії тіл”, Анаксимандра, Аристотеля і Птоломея
про геоцентричну модель Всесвіту, Аристарха Самосського про геліоцентричну модель світу,
Архипа Таренського про модель живих систем (наприклад, літаючий “голуб”).
Використовувалися моделі для дослідження різних явищ і в епоху Відродження, і в більш
пізні періоди. Це характерно для Філіппо Брунелески, Мікеланджело Буанаротті. Революцію
в астрономії здійснив Копернік своєю математично обґрунтованою геліоцентричною
моделлю всесвіту. Велику увагу дослідженням моделей приділяли Леонардо да Вінчі, Галілео
Галілей, Йоган Кеплер, Ісак Ньютон та ін. У ХІХ ст. моделі та моделювання
використовувались у роботах Бертрана, Максвела, Герца, Лоренцо, Бутлерова, Кекулє та ін.