СТРУКТУРА КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Abstract

Одним із показників розвиненості будь-якої країни є визнання її фахівців, тобто їх
висока конкурентоспроможність на світовому ринку праці. Отже, подальший розвиток
українського суспільства неможливий без переведення підготовки кадрів на якісно новий
рівень кваліфікованості, що відповідатиме міжнародному.
Для підготовки таких фахівців необхідне оновлення технологій навчання як системи,
тобто мети й змісту, методів, прийомів, засобів, форм тощо. За думкою Е. Тетюніної[10], ці
зміни повинні бути спрямовані на досягнення якісно інших результатів навчання,
насамперед, на підвищення функціональної і загальнокультурної компетентності фахівців.
Г. Терещук[9] зазначає, що компетентнісний підхід слід розглядати як методологічну основу
забезпечення якості вищої освіти. В свою чергу О. Коберник[2] наголошує на тому, що
компетентність у певній галузі– це поєднання відповідних знань, досвіду і здібностей, що
дає змогу обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній.
Отже, сьогодні можна говорити про необхідність упровадження компетентнісного
підходу в сучасну систему освіти. З такої точки зору пріоритетними завданнями освіти є не
стільки засвоєння тими, хто навчається певного обсягу знань та набуття професійних умінь і
навичок, а, найголовніше, формування здатності та готовності впевнено використовувати їх
у професійній діяльності та взагалі у житті.