ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ФАХІВЦІВ ІЗ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Abstract

На сучасному етапі становлення підрозділів і частин із надзвичайних ситуацій в Україні
виникла нагальна потреба розроблення й обґрунтування методичної системи підготовки їх
особового складу до дій в екстремальних умовах. На наш погляд, до складу цієї методичної
системи має належати методика формування у фахівців із надзвичайних ситуацій емоційної
стійкості. Щоб розробити таку методику, необхідно розкрити сутність і зміст цілої низки
понять, у тому числі поняття “емоційна стійкість”. Аналіз досліджень і публікацій, у яких
започатковано розв’язання даної проблеми, свідчить про те, що для цього використовувалося різне теоретико-методологічне підґрунтя. Загалом ми виявили цілу низку підходів до розкриття сутності та змісту емоційної стійкості фахівця в ході діяльності.
Перший підхід до дослідження емоційної стійкості ґрунтується на принципі взаємодії і
взаємовпливу психічних процесів. Виходячи з того, що різні психічні процеси можуть
підтримувати, підсилювати або послаблювати, гальмувати, придушувати один одного, то
представники цього підходу схильні трактувати емоційну стійкість як здатність людини
керувати своїми емоціями.