ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ – ОСНОВА ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ

Abstract

Комплексність підходу до розвитку екологічної освіти дуже співзвучна з принципом
природодоцільності виховання, який вперше обгрунтував і розробив Я.А. Коменський у XVII ст. Великого значення цьому принципу надавали в своїх педагогічних системах Ж.-Ж. Руссо,
Й.Г. Песталоцці, А.В. Дістеверг. Хоч кожен з них розумів принцип природодоцільності по-своєму (це залежало від різниці в трактуванні самого поняття природи), їх ріднить підхід до людини як до частини природи і, в зв’язку з цим, ствердження необхідності її освіти і виховання у відповідності з об’єктивними закономірностями розвитку людини в природі.
Сучасний розвиток наук про природу і людину в новому столітті, інтеграція наукових
знань суттєво збагатили зміст принципу природодоцільності виховання. Особливу роль в
цьому відіграло вчення В.І. Вернадського про ноосферу. Ноосфера, тобто сфера розуму –
термін, який означає таку стадію розвитку біосфери, на якій розумна діяльність людини стає
визначним фактором глобального розвитку і вирішення глобальних проблем, що і є одним із
завдань екології.