ПРОЕКТУВАННЯ ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

Abstract

Ефективність навчання з використанням інформаційних технологій значною мірою
залежить від якості навчальних програм, їх відповідності особливостям навчального
процесу, тобто від рівня змісту навчального матеріалу, закладеного при проектуванні.
Незважаючи на наявність концептуальних розробок, дидактичні основи проектування й
використання інформаційних технологій навчання потребують серйозного системного
обґрунтування.
Нині є два основних підходи до проектування навчальних програм: емпіричний і
теоретичний.
Прихильники емпіричного підходу діють методом проб і помилок, акцентуючи увагу
на інтуїцїї, використанні елементів власного педагогічного досвіду. Проектування
навчальних програм емпіричним шляхом прямує від навчального предмету до навчальних
впливів і завершується програмною реалізацією [1]. Комп’ютерні навчальні програми,
розроблені з використанням емпіричного підходу, нерідко є звичайними електронними
довідковими системами або створюються за аналогією з пакетами прикладних програм, які
призначені для вирішення виробничих завдань. Результатом подібної розробки є, як правило,
низька дидактична ефективність навчальних програм, що призводить до дискредитації самої
ідеї застосування інформаційних технологій в освіті. Емпіричний підхід, на думку
В.П. Безпалька, характерний для сучасного етапу розвитку вищої школи [2, с. 144].