ВРАХУВАННЯ ТИПОЛОГІЧНИХ ОЗНАК У ПРОЦЕСІ ГАРМОНІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ

Abstrakt

Гармонізація особистісного розвитку учнів є стратегічним завданням не тільки
психологічної служби закладу, але й усіх учасників навчально-виховного процесу.
Особистісний розвиток учнів характеризується сукупністю багатьох показників, розгляд
яких доцільно здійснювати на основі певної структури якостей та здібностей особистості.
В межах даної статті ми будемо спиратися на тривимірну поетапно конкретизовану
психологічну структуру особистості, розроблену В.В.Рибалкою [7]. Особистісні дисгармонії
можуть носити різний характер, однак багато дослідників вказують, що найтиповіші з них
пов’язані з підструктурою психофізіології. На необхідність врахування у навчально-виховному процесі знань психофізіології, зокрема темпераменту дитини, вказували
Л.С.Виготський, К.Роджерс, Г.С.Костюк, В.Ф.Моргун, Б.Й.Цуканов, В.В.Рибалка та ін.
Так В.В.Рибалка вказує, що значна частина внутрішньоособистісних дисгармоній
психічного розвитку може бути пов’язана саме з неадекватним використанням, а фактично –
нехтуванням у процесі навчання та виховання психофізіологічними, зокрема, індивідуально-типологічними властивостями учнів. Цей факт часто не враховується батьками, а іноді –
вихователями та вчителями [6].