Церковна преса Київської єпархії про навчання церковного співу у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття

Анотація

Мета – аналіз публікацій про навчання церковного співу у церковній пресі другої половини ХІХ – початку ХХ століття («Церковно-приходская школа» (з 1906 року «Западно-Русская начальная школа»), «Киевские епархиальные ведомости», «Руководство для сельских пастырей»). Методологія дослідження – джерелознавчий аналіз, методи класифікації і критики джерел, їх ідентифікації, аналізу та синтезу. Наукова новизна цієї статті полягає в тому, що на основі виявлених у церковній періодичній пресі Київської єпархії публікацій про навчання церковного співу у початкових народних школах показані проблеми шкільництва і намагання церковно-шкільної адміністрації їх вирішити. З усіх публікацій про церковний спів у Київській єпархії окремим сегментом виділено матеріали про навчання співу у найнижчій, але найпоширенішій ланці шкільництва – церковнопарафіяльних школах. Особливий акцент зроблено на аналіз публікацій методичного характеру, які найбільше свідчать про намагання вирішити ключову проблему – навчання учителів церковного співу. Висновки. Церковна періодична преса є досить інформативним джерелом для вивчення початкового шкільництва другої половини ХІХ – початку ХХ століття, її публікації сприяють поглибленню вивчення церковного співу та культурно-освітянської ролі Православної церкви. Зазначено, що періодичні видання в Київській єпархії містять низку публікацій про важливість навчання церковного співу, його програму для церковнопарафіяльних шкіл, проблеми підготовки учителів співу, посібники з навчання співу у початкових школах. Виявлення та систематизація публікацій у церковній періодиці Київської єпархії дали можливість показати, що такому навчанню церковно-шкільна адміністрація приділяла пильну увагу. У пресі зазначалося, що саме церковний спів має непереборний релігійно-моральний вплив на душі учнів, адже у формі наспівів діти найлегше запам’ятовують церковні істини та молитви. Саме церковний спів забезпечує чуттєво-емоційне сприйняття богослужіння.