Keywords
How to Cite
Abstract
Мета роботи. З’ясувати чому адвокати як страта були єдиною професійною групою в Російській імперії, яка відігравала провідну роль у міському житті пореформеної країни. Методологія. Теоретичною основою статті є погляди Дж. Коулмена на соціальний капітал корпоративного а́ктора. Наукова новизна. Для реалізації історико-просопографічних досліджень запропоновано використання понять «соціальний капітал» та «корпоративний а́ктор». З’ясовано, чому адвокатуру можна вважати корпоративним а́ктором міського суспільства. Висновки. У модерному суспільстві Російської імперії адвокатура була корпоративним а́ктором міського життя, тому що це була єдина професійна страта, повністю виключена з державної системи, але така, що в силу професійних обов’язків її представники опинялися втягнутими в місцеве громадське життя, володіли широкими та активними соціальними контактами, завдяки яким легко реалізовували різноманітні соціальні обміни ресурсами. В умовах поліційно-бюрократичної Російської імперії адвокати стали деперсоналізованим громадським гарантом дотримання законності та справедливості, тому користувалися неабияким рівнем довіри. Їхні дії мали широкий суспільний розголос і могли впливати на формування соціальних норм. Публічний характер діяльності виробляв навички, необхідні для громадської діяльності в різних сферах міського життя. Адвокати могли впливати на функціонування громади не тільки як пересічні її представники, а й як представники корпоративного а́ктора, на соціальний капітал якого люди покладали певні надії. Здатність соціального капіталу до накопичення на колишніх річпосполитівських теренах, де в очах місцевого суспільства адвокатська кар’єра здавна була однією з шанованих і гідних для шляхтича, надавала цій професійній страті додаткових важелів впливу.
References
Coleman, J. S. (1990). The Foundations of Social Theory. Cambridge, MA : Belknap Press of Harvard UP, 993 p.
Coleman, J. S. (1988). Social Capital in the Creation of Human Capital. American Journal of Sociology, 94 (Supplement), 95–120. http://www.jstor.org/stable/2780243
Kariev, V. (1998). Rola polskich działaczy społeczno-politycznych w formowaniu Ukraińskiej Republiki Ludowej (1917–1921). Młoda Humanistyka, 11, No 1. http://www.humanistyka.com/index.php/MH/article/view/162. Date accessed: 13.01.21
Бойчук, А. Ю. (2011). Інститут адвокатури на західноукраїнських землях другої половини XIX – початку XX століття (на матеріалах Галичини) (автореф. дис. ... канд. юрид. наук). Київ, 20 с.
Геровська, Х. (1999). Громадське життя польського населення Поділля напередодні Першої світової війни за матеріалами царської жандармерії. Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки (с. 260–264). Хмельницький.
ДАВіО – Державний архів Вінницької області.
Лазовський, Я. (2013). Крихти спогадів про Вінницю. Вінниця у спогадах (Т. 1, с. 353–367). Вінниця.
Логiнов, О., & Семенко, Л. (2009). Вінниця у 1917 р. Революція у провінційному місті. Вінниця, 272 с.
Меланчук, А. В. (2015). Адвокатура в Російській імперії за судовою реформою 1864 року та в сучасній Україні: порівняльний аналіз. Хмельницький, 179 с.
Провинциальная летопись (1901, Вересень 1, Листопад 21). Киевская газета.
Святоцька, В. (2010). Інститут адвокатури України: становлення та розвиток (автореф. дис. ... канд. юрид. наук). Львів, 16 с.
Сєряков, О. (2014). Реформа адвокатури 1864 року в Російській імперії: історіографія (автореф. дис. ... канд. іст. наук). Запоріжжя, 20 с.
Хоменко, Б., & Циганюк, В. (2004). Подільськими стежками Михайла Коцюбинського. Вінниця, 142 с.
Шалак, О. (2009). Цеслав (Чеслав) Нейман – прихильник наукових засад Павла Чубинського та Оскара Кольберга. Матеріали до української етнології, 8(11), 36–43.
Юридический справочник М. Острогорского на 1917 год (1917). Петроград, 467 с.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Copyright (c) 2021 Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University. Series: History