СИСТЕМНИЙ ПІДХІД В ЕКОЛОГІЧНОМУ ВИХОВАННІ МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ

Анотація

Державна національна програма “Освіта” визначає формування екологічної культури людини, гармонізацію її стосунків із природою одним із пріоритетних завдань реформування виховання [4].
Відповідно до цих вимог, елементи екологічної освіти й виховання знайшли своє втілення в програмах з різних навчальних предметів. Рівень знань в галузі екології зростає з року в рік, але це не сприяє вирішенню питань, пов’язаних з екологічною ситуацією. Існуюча екологічна освіта і виховання не забезпечують перехід знань у внутрішній, світоглядний план особистості школяра, і тому такі знання не можуть виконувати роль регуляторів діяльності.
Питання екологічної освіти і виховання знайшли широке висвітлення в педагогічній літературі, однак дослідження значною мірою торкались формування певних аспектів ставлення людини до природи у дітей різних вікових груп: дошкільників (Г.С.Марочко, С.Н.Ніколаєва, З.П.Плохій, В.В.Маршицька), молодших школярів (Л.П.Салєєва, Л.М.Різник), учнів середньої школи (З.Я. Андрієвська, Г.В.Куликова, та інші), або особливостей екологічної освіти і виховання школярів у процесі вивчення окремих навчальних предметів (А.С.Волкова, Т.В.Денисова, Т.В.Кучер, Н.А.Пустовіт, Е.А.Турдікулов та інші). Роль міжпредметних зв’язків у здійсненні екологічної освіти вивчали І.Д. Зверєв, Т.Г.Каленнікова. Окремі дослідженнях останніх років присвячені формуванню екологічної культури школярів (О.В.Король,
Л.В.Шаповал).