СПІЛКУВАННЯ – ОСНОВНА ПЕРЕДУМОВА ФОРМУВАННЯЬ КОМУНІУАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ТОРЕРАНТНЬОЇ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Людина є істотою соціальною, і вона здатна нормально розвиватись тільки у суспільстві,
спілкуючись з іншими людьми, оскільки потребує постійної інформації про подібних собі. Лише у процесі
спілкування та завдяки йому дитина може соціалізуватися і стати особистістю. І чим раніше вона осягне
основні правила спілкування, тим менше помилок зробить, тим менше, ймовірно, завдасть шкоди собі й іншим.
Утім культура спілкування залежить не тільки від знання й дотримання певних встановлених норм
спілкування, а й від нашої вихованості, ввічливості, толерантності до позицій інших у процесі комунікації,
доброзичливості, прагнення порозумітись, які не передаються у спадок, а формуються і розвиваються у процесі
виховання та самовиховання.
У статті розглядається сутність поняття “спілкування” з педагогічної й психологічної точок зору та
складові компоненти толерантного спілкування. Зазначається, що основною передумовою культури
міжлюдського спілкування є толерантність, більше того, “культура спілкуванні практично не можлива без
реалізації принципу толеранції”. Тому очевидним є той факт, що проблема спілкування невід’ємно пов’язана з проблемою толерантності оскільки реальні контакти між людьми, в процесі яких вони безпосередньо
сприймають одна одну, створюють певне середовище для об’єктивного виявлення особливостей їхньої
поведінки, рис характеру та емоційно-вольової сфери. Саме в таких контактах розкривається справжня
значущість однієї людини для іншої, виявляються їхні симпатії та антипатії.
Наголошується, що толерантність, у процесі спілкування, означає також сприйняття, визнання та
взаємодію у різноманітних формах самовираження та самовиявлення будь-якої людської особистості.
Найпоширенішими видами взаємодії, що дозволяють ототожнювати її з позитивною толерантністю слід
вважати співробітництво та опіка. А основою різних форм спілкування та взаємодії стає діалог.