ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ

Abstract

Одним із головних завдань оновлення освіти в Україні в умовах її державотворення
є гуманізація соціальних відносин на засадах загальнолюдських цінностей, нової моралі,
якісно інших принципів поведінки та підходів до діяльності людей. Сьогодні ми
спостерігаємо не просто відставання розвитку суспільної свідомості від потреб часу, а в
певній мірі і деградацію моральності, що безпосередньо впливає і на якість підготовки
майбутніх учителів. Основою розвитку і саморозвитку духовно-моральної особистості
вчителя є сформована гуманістична самосвідомість, яка проявляє себе у світогляді, у
людино-духовних потребах і практичних діях особистості.
Цілеспрямований розвиток морально-духовної сфери особистості, тобто звертання
до загальнолюдських цінностей, потреб, ідеалів у педагогічному процесі створює умови
для переструктурування ієрархій цінностей з підвищенням домінанти на створення добра
“для інших” і як результат сформованість гуманістичної позиції, що, в свою чергу,
мотивує й активізує творчий підхід до засвоєння соціокультурних моральних норм і
намагання досягти у цій сфері діяльності ідеалу.
Відомо, що уважне, доброзичливе ставлення до особистості в період
становлення справляє позитивний вплив на все подальше її життя, на місце, яке вона
посідає в суспільстві. Помилки та упущення у вихованні учнів у цей період можуть мати
негативні наслідки для всього їх наступного розвитку. Тому в своїй діяльності викладачам
важливо керуватися положенням про необхідність формування в учнів міцних основ
повноцінного життя.
Педагог, який тривалий час працює з учнями, знає, що в усіх їх вихованців
постійно з’являються нові якості, які приносять радість чи засмучують, і кожного разу
вони, виявляються по-новому. Водночас кожного учня відрізняють якості, котрі
зберігаються в нього впродовж тривалого часу і становлять своєрідність особистості.
Індивідуальність людини виявляється насамперед в її діяльності. Отже, викладач-наставник мусить забезпечувати моральну спрямованість життєдіяльності учня повсякчас
із врахуванням принципу індивідуального підходу до кожного вихованця.