НОВІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Анотація

З кінця XVIII до середини XX століття навчання іноземної мови у більшості навчальних закладів
здійснювалося головним чином за допомогою методу граматичного перекладу. Традиційн е уявлення про
нього таке: велика кількість нудних і важких граматичних правил, які потрібно запам’ятовувати; довгі списки
слів, які необхідно зубрити; важкі тексти, які потрібно читати, перекладати, а іноді переказувати; викладач, що
не дає слова сказати, а увесь час перебиває і виправляє помилки.
Тільки в 60-і в СРСР почали проникати закордонні посібники – зокрема, знамениті
Хорнбі і Еккерслі. Шкільні підручники тих років, розроблені з урахуванням принципів
"усної основи" і "усного випередження", вже несли в собі зачатки комунікативного
методу. У 1965 році з’явився підручник Наталії Бонк, за яким, попри всі його недоліки, не
одне покоління опановувало англійську мову. Безпрецедентний успіх підручника був
зумовлений простою і зручною побудовою уроків, достатнім обсягом повсякденної
лексики і мінімальною заідеологізованістю. По суті, Н. Бонк і її співавтори
"оптимізували" традиційну методику, створивши кращий для тих часів підручник
англійської мови, який донині вважається еталоном традиційної методики. На курси, де
навчали "за Бонк", охоче йшли старшокласники, студенти, інженери, вчені — всі, кому
іноземна мова в школі чи вузі давалася важко. І це всупереч значним термінам навчання:
стандартний курс був розрахований на два роки, і тригодинні заняття на курсах треба було
відвідувати три рази на тиждень.