МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПРОВІДНИЙ ВИД У СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Естетичні властивості музичного інтонування в українській музи ці пов’язані з оріє н тацією
композитора на мелодизм народної пісні. Характер и зуючи національно - інтонаційне забарвлення української
музики, музикозн а вці в першу чергу звертають увагу на “сильний мелодизм”, широке мелоди ч не дихання,
пісенно - кантиленну законом ірність тощо [1]. Ще М.О.Грінченко, звертаючись до вихідних критеріїв оцінки
творчості М.Лисенка, писав про першорядну роль мелосу у створенні українського стилю
в професійній музиці, підкреслюючи цей елемент завжди на першому плані [2].
Мелодизм як характерна ознака національного стилю мусить опосер е дковувати пед а гогічні підходи
до активізації естетично - оцінювальної діяльності студентів, до розв и тку їх музичного мислення. Науковою
основою ць о го процесу можуть стати віднайдення вітчизн я ної музичної психолог ії. Так, О.Г.Костюк,
досліджуючи мелодичну орієнтацію як об’єктивний компонент музичного сприймання, підкреслює, що
сприйняття мелодії в и значає активність музичного слуху, музичного мислення і почуття, спрямованість
слух а цької уваги [3]. “Якщо правомірно н азивати сприйняття творів даного виду мистецтва, - зазначає
О.Костюк, - сприйняття музичним, то в цьому ж ко н тексті не менше правомірно вважати й о го також
сприйняттям мелодичним...” [4]. Отже, дбаючи про мелодичну оріє н тацію спри й мання, педагог має змогу
д осягти поєднання музичного розвитку студентів із спрямуванням їх естетичних уподобань в русло
національних витоків естетичної культ у ри.
Виражальні можливості музичного інтонування в українській музиці стали осн о вою поліфонічного
мислення. Підголоскова полі фонічність, імітаційна техніка, імпровіз а ційність і варіаційність, характерні для
національного хорового співу стали характерною ознакою н а ціонального стилю української музики.
Трактування українськими композиторами поліфон і чного фактору - особлива риса му зичномовного колориту.
Проте, функція поліфонії тут - це не тільки структурно - формальний, а й передусім - змістовний прийом. Так, у
Б.Лятошинського розвиток тематичного матеріалу найчастіше спирається саме на поліфон і чні можливості, у
С.Людкевича імітаційн і форми слугують матеріалом структу р ної вибудови художніх образів. В педагогічній
практиці широко застосовуються твори М.Леонтовича, у якого саме поліфонічні знахідки музичного розвитку
підносять його хорову творчість до рі в ня шедеврів світового м и стецтва.